"Михайло казав, що я не маю освіти, казав зачекати": Співачка SLAVIA відверто розповіла про причини розлучення

Про співачку SLAVIA заговорили після виходу кліпу «Я тобі не мамка», який став доленосним в її кар’єрі. Ярослава Притула (справжнє ім’я артистки) отримала бажану популярність, але розлучається з чоловіком DZIDZIO (Михайлом Хомою) після семи років шлюбу. А загалом вони були разом майже 20 років. Співали в гурті «Друзі», та після розпаду колективу Михайло будував свою кар’єру, а Ярослава залишалася в тіні. Прихильники навіть не здогадувалися, що у DZIDZIO насправді є дружина. Довгий час Ярославу влаштовувало це, хоч вона теж мріяла про сцену, пробувала свої сили в вокальних шоу, але чоловік був від цього не в захваті. Та й зараз, за словами Ярослави, відмовляє поки ще дружину від шоу-бізнесу. Але вона крок за кроком будує свою кар’єру, готує нові проєкти та мріє про жіноче щастя. Про це Ярослава розказала в інтерв’ю, яке Патріоти України пропонують вашій увазі.

«На велику сцену вперше вийшла у Львівській опері»

— Ярославо, судячи з ваших публікацій в соцмережах, ви зараз відпочиваєте?

— Ні, я вже готую новий проєкт, на який чекаю з нетерпінням і хвилюванням. У серпні плануємо великий концерт в Хмельницькій філармонії з диригентом із Японії. Вже понад два місяці працюємо над ним. Відбулася якась магія. Тарас Демчишин — диригент, кларнетист, поліглот і просто геній, який закінчив Львівську консерваторію, вчився і працював у Європі, а останні 14 років живе у Японії та диригує оркестром, написав в YouTube коментарі під моєю піснею та запропонував спільно зробити концерт з симфонічним оркестром. Спочатку я трохи злякалася, це була велика відповідальність, про таке лише мріяла!

Концерт вирішили робити саме в Хмельницькому, бо Тарас має там проєкт з оркестром. Ми готуємо програму зі світловим шоу, балетом — це буде щось неймовірне.

— Ви вже звикли до популярності й публічного статусу?

— Я з дитинства люблю бути в центрі уваги. На мене зовсім не тисне публічність. З дитинства я брала участь у різноманітних конкурсах, фестивалях, відчувала себе зіронькою. Потім виступала з гуртом «Друзі», мене багато хто знав у Львові та за його межами. Я продовжую жити нормальним життям, ходити в магазини, спілкуватися з людьми, часом фотографуватися та давати автографи. Для мене це комфортно. Не маю якоїсь фобії з цього приводу.

— Це навіть не мрія, а відчуття, з яким я народилася, це моє покликання. В мене ніколи не виникало запитання: ким бути чи куди вступати після школи. Таке враження, що я народилася з переконанням, що буду артисткою.

— Коли вперше вийшли на сцену?

— Якщо говорити про велику сцену, то це була Львівська опера. В шкільні роки я виступала у складі дитячого ансамблю, співала в опері «Кармен», за що отримала свою першу зарплатню. Тоді мені було років одинадцять. Як естрадна сольна виконавиця теж виступала у Львівській опері на дитячому фестивалі.

— На що тоді витратили зароблене?

— Не любила витрачати гроші відразу, любила відкладати, збирати на щось, купувати подарунки батькам. Мені ще бабуся з дідусем давали якісь кишенькові гроші на булочки, але я їх не витрачала, відкладала у «заначку». У нас у Львові був стадіон «Україна», де вихідними влаштовували базар. Мої однокласники ходили з батьками за ручку, а я могла сама піти й купити якусь модну річ, на що вистачало.

— Коли ви почали писати пісні?

— Ще в початкових класах показувала вчительці свої вірші, а пісні з’явилися вже в підлітковому віці, коли займалася вокалом, брала участь у фестивалях. Писала про пори року, першу юнацьку закоханість, природу… Згадую слова:

Ти — з ясної зіроньки
Прилітаєш в чеканні,
Ти — забираєш мене туди,
Де панує кохання…

«Хейт дає мені поштовх і допомагає»

— Що стало каталізатором чи, як-то кажуть, тригером старту вашої публічної кар’єри співачки, ви ж стільки років були в тіні, багато людей навіть не здогадувалися про ваше існування?

— Насправді, я все життя займалася музикою. Після закінчення Університету культури та мистецтв у Києві Михайло створив гурт «Друзі», де ми співали разом. Виконували не лише кавери, як думають, а й писали свої пісні. Ми навіть зробили альбом, але не опубліковували його на музичних платформах. Просто тоді ще не знали, що це потрібно робити. Паралельно я займалася вокальною студією з дітками. У мене була приватна вокальна студія в Будинку культури в Новояворівську, куди я переїхала до Михайла. Це красиве молоде місто, де відбуваються відомі фестивалі, як «Молода Галичина». Свого часу там побувало багато зірок. Я була занурена в ту атмосферу. А коли гурт «Друзі» розпався, я зосередилася на своїй вокальній студії, набирала більше дітей, влаштовувала конкурси. Ми з колегою зробили відбір діток віком 4−7 років, дехто навіть слова ще добре не вимовляв, але вже проявляв свої таланти, інтонував. Це було так цікаво, але й важко водночас, особливо зібрати всіх докупи. Але коли ці дітки виходили на сцену, люди аплодували їм із захватом.

— Як зважилися на перший сольний кліп?

— Знімаючи відео «Чиста, як сльоза», я все звалила на себе. Сама шукала локації, реквізит, обдзвонювала людей, думала про образи та сюжет. Але я занурилася в процес, здобула неоціненний досвід і зрозуміла, як це все працює.

Це вже зараз, коли вийшла робота «Я тобі не мамка», над нею працювала велика команда.

— Правда, що кліп на цю пісню вам допоміг зняти продюсер DZIDZIO?

— Цю пісню я спочатку відправила до національного відбору на «Євробачення». До речі, не вперше. Раніше я присвятила Євромайдану композицію «Ти сам вибираєш свій шлях» і теж надсилала організаторам, але відповіді жодного разу не отримала.

Чутки про «Мамку» дійшли до продюсера Анатолія Безуха й при зустрічі він попросив послухати. Йому сподобалось, пообіцяв допомогти. Це був такий подарунок до Нового року. Швидко закрутилася робота, але непросто було знайти режисера. Для мене важливо працювати з людьми, які підходять мені за енергетикою. Спочатку була невдала спроба, почали роботу, але не склалося. Мені не подобалися провокаційні моменти, де я виливаю на голову акторові якісь коктейлі.

Потім я знайшла Тату Белініну, яка відчула мене і змогла передати мій внутрішній стан. Вона знайшла відповідні костюми. Щоправда, один образ у купальнику відразу захейтили. Писали в коментарях, що мені більше нічого показати. Насправді в кліпі багато символізму. Ідея була в тому, що я стою на фоні білої стіни в чорну клітинку в купальнику з таким же малюнком, просто зливаюся з нею. А потім роблю рух і стаю видимою для глядача — я є, я жива, почуйте мене… Не всі зрозуміли цей посил.

Зараз я і сама критично ставлюся до кліпу. Розумію, що купальник мені не дуже підходить, дещо замалий. Вперше одягла його на зйомках, без попередньої примірки. Але все здається легким та простим, коли лежиш на дивані й пишеш критичний коментар.

— Вас це зачіпає? Як реагуєте на хейт?

— Спочатку переживала. Але тепер розумію, що без цього ніяк. Раніше, коли була така лірична, солодка, що аж нудка, мені писали лише позитивні коментарі. В основному це були знайомі люди. Мені навіть дивно було: думала, що я не цікава. А от коли з’явився хейт, значить, людям не байдуже. Хейт дає мені поштовх і навіть допомагає розвиватися.

«Михайло весь час був зайнятий роботою, мені було гірко, боляче, відчувала себе одною в усьому світі»

— Пісня «Я тобі не мамка» стала дуже особистою для вас і розповіла вашу історію, після виходу якої заговорили про розлучення. Зараз ви готуєте нове одкровення?

— Це ще одна сторінка мого життя, почуття і відчуття, якими я готова поділитися.

— Ви ще переживаєте через розлучення?

— Я сприймаю із вдячністю все, що зі мною відбувається. Так легше жити. Коли переїхала до Києва, з цього моменту почалося втілення моєї мрії. Я закінчила акторську школу, чесно рік їздила на пари, займалася. Спонукав мене до цього фільм Михайла «Дзідзьо. Контрабас». Тоді він дав мені мікророль у фільмі. А я хотіла більше себе проявити, зіграти щось значніше. Але Михайло казав, що я не маю освіти, що він переживає та хоче бачити професіоналів своєї справи. Вважаю, не обов’язково мати папірець, щоб зіграти красиво, якщо є дані. Звісно, навчанням не потрібно нехтувати, тому я й пішла вчитися. Ця акторська школа дала мені не лише ази професії, а й допомогла зрозуміти себе, зокрема й у ставленні до розлучення.

Я собі намалювала таку схему: ми всі актори й приходимо на цю землю, щоб зіграти певні ролі. Ще до народження підписуємо контракт, в якому розписані всі кроки. І я вдячна кожній людині на моєму шляху. Особливо тим, хто завдав болю. Переконана, лише через біль можна трансформуватися та вирости. Коли ми виходимо із зони комфорту, більше працюємо над собою. І для мене це також стало поштовхом.

— Як вас зустрів великий шоу-бізнес?

— Просто так на тарілочці мені ніхто нічого не підносив. Доводиться багато працювати і доводити, що я достойна, хоча це, може, комусь і не подобається. І я буду робити те, що можу і люблю. І щаслива від того.

— Ви нещодавно розповіли в мережі, що вас вирізали з «Голосу країни». Що це за історія?

— Приблизно років вісім тому я у Львові пройшла кастинг на це шоу, потім поїхала до Києва, де також пройшла відбір і потрапила на знімання. Ми тоді поїхали з мамою, яка завжди мене підтримує, нікому не сказали. Я так переживала, що захворіла. Оскільки не люблю приймати ліки, коли без них можна обійтися, через два дні, коли я мала виступити у студії перед суддями, вже була з температурою, ослаблена. Перед самим зніманням мене «закапали», дали мало не силою ліки. Я почувалася дуже погано, не хотіла їсти, зовсім не мала сил. Але вирішила все ж вийти на сцену, зробити все, що можу. Я виконувала пісню Квітки Цісик, і до мене ніхто не повернувся. Тоді в журі були Святослав Вакарчук, Олег Скрипка, Тіна Кароль та Олександр Пономарьов. Після виступу вони підійшли до мене, обійняли, сказали слова підтримки та запевнили, що все в мене вийде.

Тоді виник досить дивний момент. Організатор концерту DZIDZIO на стадіоні «Арена Львів» телефонував мені і казав, що має знайомих на «Голосі», та радив, щоб я їхала до дому і нічого собі не придумувала, бо Михайло має бути спокійним і не переживати, сконцентруватися на своєму першому концерті на львівській арені, яка була побудована спеціально до Євро-2012. Він сказав, що якщо захоче, то мене не буде в проєкті. Тобто на мої бажання та почуття ніхто не зважав. А потім я передивилася всі ефіри й не побачила себе. Звісно, була дуже засмучена.

— Після того ви пішли на «Х-Фактор» і самі залишили проєкт?

— На це було кілька причин. Знову ж таки, я нічого не сказала Михайлові. Якраз тоді вийшов мій кліп «Чиста, як сльоза» й мене запросили на телекастинг вже без попереднього відбору. Чесно кажучи, не очікувала, що пройду далі. Михайло якраз тоді був на гастролях у Франції, я боялася його реакції.

— Чому, він же — ваш чоловік?

— Просто він не хотів, щоб я світилася. Казав зачекати. Як артиста, я його розуміла, він не хотів виносити особисте на широкий загал, щоб обговорювали його особисте життя. Але ж і я хотіла себе проявити. В таборі провела кілька днів під постійним наглядом камер, навіть вночі.

Водночас мені телефонують з кіношколи, а через день має повертатися Михайло. Я не очікувала, що потраплю в той тренувальний табір, була перелякана, виступала без ентузіазму. Були такі стресові обставини: у кімнатах старенького санаторію було досить холодно, у нас було замало часу на сон, навіть вночі могли зайти з камерою і знімати, що ми робимо. Важко було сконцентруватися, вивчити слова незнайомої пісні англійською. Іноді доводилося ховатися навіть у туалеті, але охорона слідкувала, щоб там учасники довго не затримувалися. Тобто, було важко психологічно. Виступила я невдало й пішла з проєкту, проте радію, що так сталося.

— Чим ви займалися далі?

— Я не просто вчилася в кіношколі, а пройшла школу життя. Тоді, переїхавши до Києва, я переживала трансформацію, зрозуміла, що настав час зайнятися собою. Я шукала себе: хто я? Чим хочу займатися? Михайло весь час був зайнятий роботою, а я просто блукала вулицями, мені було гірко, боляче, відчувала себе одною в усьому світі.

— У вас зовсім не було друзів?

— Були, просто я не хотіла транслювати на них цей свій стан. Мені просто був потрібен час, щоб пережити ті емоції, перестраждати, розставити пріоритети та все почати з нуля. В Києві не було своєї квартири, роботи, зв’язків. Тепер я розумію, що в цьому і є моя сила.

«Сім'ю я намагалася зберегти до останнього, навіть коли зберігати не було чого»

— Вже тоді у вас виникли думки про розлучення?

— Тоді навіть не думала про це. У той період мені хотілося знайти себе. А сім’ю я намагалася зберегти до останнього, навіть коли вже зберігати не було чого.

— Ви вже завершили процедуру розлучення?

— Ще в процесі, не всі питання вирішені.

— Спілкуєтесь з Михайлом?

— Все рідше. Я відчуваю певний тиск психологічний. Коли ділюся своїми ідеями, він починає розказувати, як то важко втілювати. «Нащо воно тобі, не йди туди, не роби того…» — каже мені в такому дусі. І це пригнічує, обламує крила. Руки від таких слів опускаються, зароджуються сумніви. А я хочу робити впевнено те, що люблю.

— Як ви зараз облаштували своє життя, зібрали свою команду?

— Живу на квартирі, в яку переїхала від самого початку. Багатьох своїх людей вже знайшла, але цей процес ще триває — я відкрита до пропозицій про співпрацю.

— Якою себе бачите років за десять, про що мрієте?

— Хочу реалізувати себе як жінка в сім’ї. Я бачу таку картинку: йду за ручку з дівчинкою, а позаду — чоловік, який милується нами, посміхається нам. І, звісно, бачу себе на сцені — нові проєкти, нові пісні. Це дві невід’ємні складові щастя.