12 причин, чому я не готовий їхати з України, - блогер

Хоча Україна – найбільша країна Європи, туристи відвідують її не надто часто. Власне, більшість іноземців насилу вказують цю країну на мапі, незважаючи на її площу. Нещодавно я відвідав Україну. І мені тут сподобалось настільки, що після туру я вирішив залишитись та вивчити цю країну самостійно. І ось чому:

1. Через її неймовірну природу

Це Карпати в останніх променях сонця. Україна прекрасна: пасма зелених пагорбів, укриті снігом верхівки гір, пишні квіти та красиві заходи сонця. Повітря тут цілюще, і ходити в походи – чудово. Тут є пустелі, пляжі, 11 мільйонів гектарів лісів та понад 70 тисяч річок і струмків. Добре це чи погано (для місцевої економіки) ‒ туристів небагато, і тому тут панує спокій.

2. Через невеликі витрати

Напевне, Україна – одна з найдешевших європейських країн для подорожей, а то й просто найдешевша. Я подорожував тут більш економно, ніж у Тайланді, Коста-Риці чи Марокко. Хоча це й свідчить про те, що місцева економіка потребує допомоги, але це також означає суцільну вигоду: витрачаєш стільки, скільки можеш собі дозволити, і все одно можеш залишатися тут довше, ніж в інших країнах.

3. Тому що їжа – неправдоподібна

Можливо, виставляти фото з «Пузатої Хати», найбільш популярної мережі ресторанів, здається певним блюзнірством. Я роблю це, щоб підкреслити: навіть якщо ваша подорож бюджетна, ви все одно зможете ласувати смачнющими українськими стравами по-королівськи. Вам знадобиться лише 158,5 гривень (6 доларів США) на: вареники з м’ясом, свинину, запечену з грибами та сиром, домашню ковбаску, борщ, овочевий салат, десерт із домашніх сирників з малиною та лимонад. Уявіть, ЩО ви могли б узяти на 15 доларів.

4. Тому що можна відриватися у Львові

Львів став для мене прологом до знайомства з Україною. Він входить до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Це затишне місто, вимощене бруківкою, ‒ тепер одне з моїх найулюбленіших місць у всьому світі.

Місцеві люди уміють розважатись: живу музику можна почути на будь-якій площі; тут відбувається 50 фестивалів на рік; тут зібрана колекція з 20-30 чудернацьких тематичних ресторанів, починаючи з БДСМ-кафе і закінчуючи секретним військовим бункером. Мені випала нагода зустрітися з Андрієм Садовим, мером Львова, який пожартував: це місто жваве, тому що росте на шоколаді, каві та пиві.

5. Тому що українці – надзвичайно розумні

Іноді Львів можна порівняти з Кремнієвою долиною. Я впевнений у цьому ще й тому, що компанія, з якою я колись працював у Долині, зараз тут, у Львові. Україна – 4-та у світі за кількістю IT-фахівців після Китаю, Індії, США та Росії.

І все-таки найбільшим сюрпризом для мене стала любов українців до шахів. Мене, триразового переможця Національного шкільного чемпіонату США із шахів, просто «взув» вуличний гравець у парку. Секрет їхньої майстерності в тому, що вони починають вправлятись дуже рано. Ця маленька дівчинка у вишиванці (традиційна вишита сорочка) чітко мислила на кілька ходів наперед – і це ще якщо взагалі зосереджувала увагу на грі. Коли ж вона перемогла, граючи за тактикою Ra1+, то поглянула на мене і широко посміхнулась.

6. Тому що тутешні герої – поети

Так, найвидатніші національні герої в Україні – поети. Майже в кожному місті є статуя улюбленого поета українців – Тараса Шевченка, який увійшов до Книги рекордів Гіннеса як культурний діяч, якому створено найбільшу кількість пам’ятників.

Я розмірковував над цим, коли відвідував Чернівецький університет – найгарнішу школу, що як колись бачив: з її арковими проходами, кам’яними кладками, уважністю до деталей, з її студентами в мантіях. Я не міг не отримати відчуття відпочинку від іншого, такого божевільного світу: це була ніби втеча від усього того – втеча до іншого часу, врешті-решт, до іншого місця, не заполоненого американськими політиками, Кардашьянами або найновішими Айфонами. Місця, що оновило мою душу.

7. Тому що тут просто прекрасно

В Україні панує вражаюча еклектика архітектурних стилів з різноманітних епох. У кожному місті можна побачити сліди різних віянь – від зелених чи рожевих церков до стародавніх замків, від європейських до радянських традицій.

У Києві можна пройтися крізь пастелі Воздвиженської вулиці і відчути, ніби потрапив до краю «європейської мрії» з його приємними кольорами та доглянутими будівлями. Звичайно, не всі вулиці в такому прекрасному стані, проте краса тут у кожному камені – краса боротьби, звитяги, історії. У різних місцях тут можна відчути себе то в Центральній Європі, то десь у глибині Росії. На цьому знімку колоритна Андріїївська церква ніби здіймається над містом.

8. Через її складне минуле та обнадійливе майбутнє

Личаківське кладовище – гарна та популярна серед відвідувачів локація поблизу Львова. В України особливе минуле, оскільки її завойовували та роздроблювали майже весь час із початку її історії. Українці вже чимало вистраждали, проте це триває й досі.

У 2014 році країна була розкрадена та доведена до банкрутства владою, проте її відбудова триває з часів Євромайдану та народного повстання, знаного як Революція Гідності, коли окремі частини України (автор дає посилання на фото з Києва – ред.) були спопелені. Внаслідок нещодавнього конфлікту з Росією на сході Україна стала єдиною, і ця самоідентифікація сьогодні сильніша, ніж будь-коли.

9. Тому що можна повернутись у минуле

Найцікавіше місце, де мені довелось побувати протягом життя, (хоча це і вважається «темним туризмом») ‒ це Чорнобиль. Тут сталася тяжка ядерна аварія (розплавлення активної зони ядерного реактора), що викинула у 100 разів більше радіації, ніж атомні бомби у Нагасакі та Хіросімі. Наступний вибух міг стерти Європу з лиця землі, якби цьому не запобігли 800 тисяч хоробрих людей.

Сьогодні можна пройтися цим покинутим містом, в якому все залишилось як у 1986 – школи, лікарні, домівки та парк розваг. Природа вже трохи заполонила його. Ця дитяча книжка лежить, ніби дитина має скоро по неї повернутися. Сюди можна потрапити тільки в рамках організованої екскурсії.

10. Через її кількатисячолітню культуру

Свою незалежність Україна здобула 1991 року, відокремившись від Радянського Союзу та ставши після завершення Холодної війни самостійною державою. Проте її самобутня народна культура, традиції та звичаї існували за тисячі років до появи будь-яких ліній на мапі.

Цей народ знає: неважливо, скільки разів мінялася влада – його ідентичність над усе. Його пісні, танці, вишивка і рукоділля пройшли перевірку часом та іноземною владою.

У верхній частині фото – буковинське музично-танцювальне дійство у Чернівцях, у нижній – старі знімки, знайдені у хатинці карпатського села Бабин.

11. Через її народ

Існує міф, що українці – не дружні. У мій перший вечір у Львові ми грали у «Я ніколи не…», і одна українка сказала, що ніколи не починала розмови з незнайомцем. Звучить не надто доброзичливо, чи не так?

Що ж, два тижні по тому та сама компанія – зараз це мої друзі – зробила для мене відеопривітання до Дня народження із моїм роздрукованим та вирізаним повномасштабним зображенням, а мій AirBnB-господар влаштував для мене сюрприз – вечірку зі скрипковим концертом та поїздкою до Milk Bar на десерт. Можливо, українці й не полюбляють заговорювати першими, проте це найтурботливіші люди, яких я тільки зустрічав. Ви зрозумієте, що дружба тут повноцінна і справжня.

12. Тому що я пізнав її лише поверхнево

В Україні так багато всього, що варто побачити, не лише через її великі розміри, а й через багатий вміст. Буковель здивував мене красивою природою та прекрасним лижним відпочинком із 60 кілометрами гірськолижних трас і 16 підйомниками. Влітку ж тут можна насолоджуватися походами, озером, подорожами на гірських велосипедах, та й узагалі всіма благами курортного міста. І хоч я й пробув тут цілий місяць, залишилося чимало місцин, де мені ще слід побувати.

Я ніколи не думав, що буду настільки зачарований Україною, доки не прибув сюди!

За матеріалами Matador Network.

Автор: Артур Вей
Переклад: Олександр Староста
Фото: Артур Вей