Останнє загострення бойових дій на Донбасі, зокрема – під Авдіївкою, ініціювала, як на мене, не Москва, а російські окупанти й колаборанти ОРДО, висловлює власну думку в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Радше за все Захарченко просто хотів показати, що вважає себе покинутим, що від Москви потрібна термінова допомога – військова або грошова. Інакше він програє.
Стратегія України, наскільки я можу судити, була обрана правильно: маленькими просуваннями рухатися вперед, не виходячи за смугу поділу – тактика жаб'ячих стрибків, як хтось вдало сказав. Опиратися такій тактиці дуже складно. В України все-таки регулярна армія, а в ОРДО – гультяйство. (Раніше вони воювали не зі "трактористами" і "шахтарями", а за рахунок залучення регулярних російських частин, останнім часом – за рахунок залучення "прокладкових", приватних військових компаній).
З'являється відчуття поразки: забрали той шматочок, позбавили цього; відступили там, відступили сям. У Захарченка немає іншого вибору, як намагатися приховати ситуацію і залучити Росію. Він спробував, але Росія не втягнулася.
В інформаційному просторі постійно говорять, що російські окупанти й колаборанти зупинили наступ України, але це чиста пропаганда. Як мінімум, точки Алмаз-1 й Алмаз-2 українські збройні сили відвоювали в окупантів.
Встановилося статус-кво. Для ОРДО це погано, а для Москви – добре. Кремль хоче заморозити конфлікт, залишити його в підвішеному стані, а "мотороли" й "гіві" хотіли воювати, адже нічого іншого вони робити не вміють. Зараз у цьому ключі виступив Захарченко, але йому чітко дали зрозуміти: сиди й роби, що тобі наказують. Інакше спіткає доля інших.
Цікаво, як буде діяти далі Україна. Статус-кво їй теж у цілому на руку. Якби були раціональні політики, вони б уже давно відмовилися від Донбасу або ввічливо спустили на гальмах. Але оскільки політика, як правило, буває ірраціональна, чи не з'явиться спокуса наступати далі? На мій погляд, це було б великою помилкою. Завоювати цю територію можна, а контролювати її після всього, сто сталося, дуже важко.
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
Напередодні саміту НАТО в Анкарі заступник командувача Об'єднаного повітряного командування Альянсу генерал-лейтенант Гійом Тома визнав те, про що в кулуарах говорять давно: повітряна загроза еволюціонує швидше, ніж структури, процеси й закупівельні ци...
