Бомба у м'якому "заду" Росії: Що варто знати про військову міць "тихого" та вибухонебезпечного Китаю, - експерт

Певний обережний оптимізм, що виник після проведення першого за одинадцять років Міжкорейського саміту 27 квітня 2018 року, дійшов і до України. Починаючи з минулого року, українські ЗМІ доволі уважно слідкують за проблематикою ядерно-ракетних програм КНДР. Про це на сайті Новое время пише заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков, передають Патріоти України, продовжуючи:

Та на жаль, такий доволі стриманий оптимізм не відображає повної картини у Східній Азії, яка продовжує залишатися одним із найбільш вибухонебезпечних регіонів світу зі значним потенціалом виникнення міждержавних війн. Про цю ситуацію знають доволі побіжно – значною мірою через ігнорування зовнішньої політики Китаю.

Коли на Корейському півострові все більш-менш стабілізується, старіші та новіші конфлікти в регіоні за участю КНР загострюються. До прикладу, протягом останніх двох років значно деградувала ситуація в Тайванській протоці, яку Пекін вважає частиною єдиного Китаю. Основою для загострення є прихід до влади Цай Ін-вень, президента Республіки Китай на Тайвані. Політик відмовилася підтвердити консенсус 1992 року, за яким Тайвань визначали як частину одного Китаю.

Напруження між Китаєм та США тільки посилюють регіональні протиріччя.

В США було прийнято Taiwan Travel Act, який заохочує американських високопосадовців відвідувати невизнану Республіку Китай. Окрім того, закон про оборонні витрати США на 2018 фінансовий рік відкриває можливість для кораблів американського ВМФ відвідувати Тайвань. Такі кроки зустріли критику із боку КНР – в Пекіні їх вважають частиною загальної політики тиску, до якої почала вдаватися адміністрація Дональда Трампа. В тому числі, щоб змусити Пекін піти на поступки в питаннях американо-китайської торгівлі.

У відповідь військово-повітряні сили Китаю все частіше стали облітати протоки на північ і південь від Тайваню. Подібні напади з більшою частотою трапляються і з моря. Окремо проводяться навчання і в самій Тайванській протоці. Як наслідок, ЗМІ все частіше запитують: що це, як не репетиція захоплення острову Тайвань? Сама республіка сприймає погрози доволі серйозно. На цьогорічних військових навчаннях там відпрацьовували сценарій відбиття агресії з боку Китаю та на випадок тотальної війни.

Не є приводом для оптимізму і новини, що прийшли минулого тижня із Південно-Китайського моря. Це ще одна арена протиборства між Китаєм (який претендує на 90% цієї частини світового океану) та В’єтнамом, Філіппінами, Малайзією і Брунеєм.

Як стало відомо з джерел американської розвідки, Пекін вперше розмістив ударні ракетні системи на 3 з 7 штучних островів архіпелагу Спратлі. Мова йде про протикорабельні надзвукові крилаті ракети YJ-12B із радіусом дії в 295 морських миль, і системи протиповітряної оборони HQ-9B із радіусом дії в 160 (1 морська миля – 1,85 км). Ця подія є насправді віховою. Раніше Китай уже розміщав подібні системи на Парасельських островах в північний частині Південно-Китайського моря. Останні дії мають ще більше посилити ефективний контроль Пекіну над цією частиною світового океану.

Такі китайські маневри відбуваються паралельно зі загальним розвитком військового-потенціалу Китаю. Добрим підтвердженням тому став військово-морський парад за участю над і підводних кораблів за участі Сі Цзіньпіна в акваторії Південно-Китайськогоморя в квітні 2018 року. У параді брали участь більше 80 найсучасніших кораблів. Тоді ж стало відомо і про те, що Народно-визвольна армія КНР прийняла на озброєння балістичну ракету DF-26. Була сформована перша бригада, яка має на озброєнні даний комплекс із дальністю, за різними оцінками, 3-4 тисячі кілометрів.

Ця балістична ракета має можливість наносити удари по наземних і морських цілях, і насамперед повинна стримати США від інтервенції у конфлікти біля Китаю, тримаючи американські авіаносні ударні групи подалі від прибережних морів. Нещодавно стало відомо про те, що в Китай могли спустити на воду вже другий есмінець Type 055, який за кількістю ракетного озброєння не поступається американським крейсерам типу Ticonderoga.

Так, ситуація на Корейському півострові дає приводи для оптимізму, проте Східна Азія і далі має значну кількість старих і нових конфліктів. Окрім того, ворогуючі країни не лише мають взаємні претензії чи взаємно виключні позиції – вони продовжують модернізацію збройних сил. Щоб, у випадку необхідності, мати змогу підкріпити свої претензії «останнім аргументом королів». І лідирує тут, звичайно ж, Китай, який проводить власний варіант політики ревізії існуючого міжнародного порядку.

Нехтування реаліями Східної Азії може призвести до негативних, читай – неочікуваних наслідків. Наприклад, спричинити падіння на біржах і світовому ринку. І для української економіки з її хронічними проблемами та номінальним ВВП в $100 млрд. – це потенційний смертельний удар.