Чого ж тоді вимагати від світової спільноти? - експерти про наслідки невизнання українським судом факту російської агресії

Учора, 12 травня, Шевченківський суд м. Києва відмовився визнавати факт збройної агресії Росії проти України. Якщо МЗС та Генеральна прокуратура не заперечувала проти задоволення заяви, то президент в особі представника категорично наполіг на відмові у встановленні факту збройної агресії. Про це повідомляє ініціатор справи, правозахисник, керівник проекту «Відкритий Суд» Станіслав Батрин, передають Патріоти України з посиланням на UAinfo.

Таке рішення проголосив Шевченківській суд міста Києва за наслідками майже двох років судового розгляду: саме стільки часу розглядали цю справу.

Ще 29 серпня 2014 року Станіслав Батрин звернувся до Шевченківського районного суду з вимогою про встановлення факту збройної агресії проти України.

Видання взяло коментар в Ірини Вірігіної, яку запросили на засідання свідком. Із 10 травня по 15 вересня 2014 року вона виконувала обов'язки голови Луганської обласної державної адміністрації. Нині Вірігіна входить до координаційної ради громадської правозахисної організації «Сила права». І ось як вона прокоментувала таке рішення суду.

«Я вважаю, що це зрада національних інтересів України. Адже зараз, коли в Гаазі почали розглядати позов України, і є свідки російської агресії, свідки того, що росіяни вчинили злочин над нашими громадянами, український Шевченківський суд не визнав факт російської агресії», – зазначила громадська діячка і назвала це лакмусовим папірцем.

«Переконана, що чим більше в нас буде позовів до Росії, чим більше наші суди будуть встановлювати факти російської агресії, тим більше виграє держава Україна. Ми разом з Андрієм Сенченком створили організацію «Сила права», працюємо в цьому руслі, й нам уже вдалося перемогти в деяких судах: в суді Голосіївського району, в Херсонській області, Хмельницькій області. Так, часом важко доводиться, але ми боремося".

Ірину Верігіну на засідання Шевченківського суду в ролі свідка запросив ініціатор процесу, правозахисник Станіслав Батрин.

«Я бачила поведінку судді, яка не хотіла визнавати факт російської агресії. Можливо вона отримала якісь інструкції з Банкової?Обурювало те, що на цьому представники Адміністрації президента, Генеральної прокуратури, СБУ і МВС вставали й говорили, що не потрібно встановлювати факт російської агресії, мовляв, і так усе зрозуміло», – розповіла вона.

«А чим зрозуміло? – запитує Верігіна. – У нас є тільки постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року про те, що ми визнаємо Росію країною-агресором. І все. Тобто законодавчо воно так і не встановлено. І ми звертаємося й до Європейського суду, до інших. А якщо наші українські суди не будуть визнавати факт російської агресії, то чого ми вимагатимемо від світової спільноти? Ми програємо в дипломатичному і в юридичному плані».

Також громадська діячка висловила переконання, що під час проведення судової реформи в майбутньому потрібно звертати увагу та ті рішення, які ухвалюють судді. А суддів, які ухвалюють антиукраїнські рішення, запропонувала відправляти на передову, під обстріли, під «Гради». І нехай вони подивляться, хто їх обстрілює, і чи є російська агресія на території України.

Вчорашнє рішення Шевченківського суду прокоментував громадський діяч і політик Андрій Сенченко. Зокрема він назвав дві основні загрозі, які несе таке судове рішення.

«Є декілька процесів у країні, які рухаються в цьому напрямку. Є наша організація «Сила права», яка займається судами в інтересах постраждали громадян. І в рамках цих судових процесів неодноразово були ухвалені рішення, якими був установлений юридичний факт російської озброєної агресії. Ми в ці процеси залучаємо Російську Федерацію, як зацікавлену сторону.

На судовому процесі, який відбувався у Шевченківському суді і який був ініційований правозахисником Станіславом Батриним, ми з Іриною Вірігіною виступали на цьому засіданні в ролі свідків. Як зацікавлену особу Батрин залучав президента України. Потрібно зауважити незрозумілу, непатріотичну і навіть антиукраїнську позицію президента. І його представник (Сенченко підкреслив, що не Адміністрації президента, а саме президента – ред.) у цьому процесі зайняв таку позицію, що нібито немає необхідності встановлювати юридичний факт російської озброєної агресії.

Це все пояснювалося взагалі незрозуміло, що ніби є постанова Верховної Ради від квітня 2015 року, якою був затверджений текст заяви Верховної Ради про російську агресію на Донбасі».

«Ну, по-перше, судова влада – це незалежна гілка влади в країні. І намагатися нав'язувати таку точку зору, спираючись на те, що є якась політична заява від іншої гілки влади, то це, м'яко кажучи, не пояснення», – дивується Сенченко.

«Більше того, через таку позицію президент ставить під загрозу можливість реалізації законного права мільйонів українських громадян, які постраждали від російської агресії, отримати компенсацію. Неотримання компенсації від держави-агресора за збитки – це перша загроза.

Друга загроза полягає в тому, що такими діями президент по суті стимулює до того, щоб вони йшли і судилися з українською державою. Намагалися отримати компенсацію своїх втрат, нанесених Росією, з української держави", – зазначає політик.

І, до речі, вже є такий прецедент. В апеляційному суді Слов'янська (Донецька область) ухвалено рішення про компенсацію заявникові за будинок, який був зруйнований під час воєнних дій. Суддя постановив задовольнити позов Валентини М., і в результаті вирішено стягнути з держави України в особі Міністерства юстиції за рахунок державного бюджету 387 тисяч гривень.

Сенченко переконаний: «Те, що зробив президент руками свого представництва, – це абсолютно антиукраїнська позиція».