Чи можуть Путін і Трамп про щось домовитися у В'єтнамі, - журналіст

"Потенційна зустріч президентів США та Росії на полях самміту АТЕС у В'єтнамі довший час залишається у сфері ймовірного." Про це пише Роман Федюк на сайті depo.ua, передають Патріоти України, продовжуючи:

Про бажання провести подібну зустріч говорив журналістам Дональд Трамп, про те, що триває її підготовка – прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков. Втім, не менше посадовців – включно із радником президента США з питань нацбезпеки Гербертом Макмастером – стверджують, що "нічого ще не вирішено".

Скоріше за все, між зовнішньополітичними відомствами двох країн йде не надто жвавий торг стосовно того, що учасники подібної зустрічі – якщо вона все-таки відбудеться – зможуть і захочуть продемонструвати світу у якості позитивних наслідків. Одна "дуже хороша зустріч" – в липні цього року на самміті G-20 у Німеччині – в Путіна з Трампом вже була. Сторони розійшлися, пообіцявши "продовжувати плідну роботу".

Наслідки цієї обіцянки загальновідомі – з'явилась загроза свіжих масштабних санкцій проти російського оборонного та безпекового комплексу, на які Конгрес уповноважив американського президента. Продовжує тліти скандал довкола позбавлення російської дипломатичної місії улюблених "дачок". В Росії всерйоз подумують над введенням жорстких обмежень стосовно американських соцмереж та ЗМІ.

Втім у США теж не проти навести лад зі Sputnik та Russia today. Продовжується голосне і масштабне розслідування російського втручання у вибори в США, і той факт, що перші "посадки" потенційних фігурантів були здійснені за інші протиправні діяння, зовсім не свідчить, що справа тим і завершиться.

Судячи з усього, в Вашингтоні не виключають, що наслідки наступної зустрічі нічим не відрізнятимуться, а сам факт спілкування Дональда Трампа з Володимиром Путіним у черговий раз продемонструє свою токсичність для іміджу американського президента. Тому в Держдепі й не поспішають нічого анонсувати до того моменту, поки не буде досягнуто компромісу бодай із якогось достатньо значущого питання, аби Трамп і Путін під об'єктивами фотокамер могли похвалитись бодай мінімальною взаємовигідною домовленістю. Проблема в тому, що взаємовигідні домовленості з чинним російським президентом – штука практично неможлива.

На переговорному столі, насправді, перебуває чотири ключових питання. Перше із них – глобальне, і полягає в останній спробі збереження американо-радянського ще договору про ракети середньої і малої дальності. І тут, насправді, домовленості практично неможливі хоча б тому, що Росія, здається, зробила ставку на використання тактичних ракет у своїй зовнішньополітичній доктрині міліарного домінування над сусідніми державами. Без гордості за "Іскандери" "руссому міру" останнім часом бракне аргументів.

Другим за рахунком – але не за важливістю – є, звичайно, українське питання. Про неможливість його вирішення без очевидно відсутньої доброї волі Москви до компромісу написано більш ніж достатньо.

Третє питання – яке, до слова, Трамп озвучив перед американськими журналістами як причину для зустрічі з Путіним – це КНДР. Але судячи із того, що зовнішня торгівля Москви з Пхеньяном продовжує наростати (попри нібито введені санкції, які чомусь не справили на КНДР видимого впливу) Путін і тут не збирається іти на реальний компроміс.

Єдиною скільки-небудь реальною темою розмови може бути тільки розподіл сфер впливу у повоєнній Сирії. Ісламська держава практично знищена, але без облаштування і договірної кодифікації нової геостратегічної реальності країна знову може поринути в хаос громадянської війни, з якого тільки-тільки почала виринати.

Але і це питання, насправді, вимагає довготривалих переговорів, впродовж яких буде встановлено нові адміністративні у теорії, і дуже реальні на практиці кордони між різними зонами контролю, і пункт за пунктом сформульовано умови співіснування усіх наявних сторін в якійсь подобі єдиної держави. Окрім того, якщо плідні переговори про майбутнє Сирії ще можна уявити без Тегерану чи Ер-Ріяду, то без присутності Ердогана вся розмова буде повністю позбавлена змісту.

Все вище перелічене ставить адміністрацію Трампа в дуже непросте становище. З одного боку, Держдепу треба продемонструвати успішний зовнішньополітичний крок. З іншого боку, Росія до поступок явно не готова. А, зважаючи на увагу Конгресу та преси до кожного кроку Трампа, імітувати успіх, поступившись у чомусь американськими національними інтересами, чинна адміністрація США дозволити собі не може.

У такий спосіб як відомству Тіллерсона вдасться викрутитись із ситуації – сказати складно. В будь-якому разі, надіятись на вирішення реальних проблем на зустрічі двох президентів на разі не доводиться.