Двічі загинути, але залишитися живим: Історії українських воїнів

Книга-збірка оповідань, написана волонтером, вже у продажу

Наші бійці. Ілюстрація: bigmir)net

Волонтер Анна Теряник з Дніпра практично з самого початку війни на Донбасі розвозила поранених бійців по шпиталях. За цей час попутниками Ані і її друзів стали понад тисяча осіб, які побачили війну в обличчя, а вона записувала їхні розмови в дорозі. Так народилася збірка оповідань, повідомляють Патріоти України з посиланням на "Главред", продовжуючи:

"...Наверное, это должно было случиться в его жизни. Мальчишка ведь совсем, такой, знаешь, с ресницами-иголочками. На почте работал, представляешь, девчонки одни окружали, а он их оберегал. И любил. Особенно, по-настоящему, по-взрослому совсем, что ли. Как бы сказать поточнее, защищал. Да! Вот именно защищал. Одну даже приемам рукопашного боя обучил, чтобы кавалеру нерадивому отпор дать могла. Ну или врезать, это уж как повезет. И девчонки его тоже любили, вкусностями всякими угощали. Да ведь и было за что, а ну-ка такой мужик в коллективе!

Но это все до войны. А там его убили (по крайней мере, пацаны так подумали), а потом в спину, уже неживому, очередь пустили. Чтобы наверняка. Только выжил он случайно. Повезло просто очень, ну и спорт помог. Попробуй убей тренированного! Только ходить пока не может. Но это все пока. Где-то же делают те потрясающие операции, когда люди новую жизнь после них обретают. Ну вот и он сделает. Вне всякого сомнения. И обязательно на почту придёт. Зачем? Как это зачем! "Привет" сказать. Прямо вот так. Стоя. Как раньше...

— Ноги привяжи мне посильнее.

— Так больно будет.

— Да я не чувствую, наоборот, легче.

...А еще ему музыка итальянская нравится.) Надо же, как здорово! Пока я заправлялась, он слушал сидел. И подпевал. Вот я сама так умею, изнутри петь. А ему это особенно шло, даже глаза еще шире распахивались...

— Вот же я механику люблю!

— Физику?

— Да коробку передач!

— А-а-а-а! Я тоже. Ты почему?

— За то, что каждое движение чувствую, как будто управляю всем-всем. А ты?

— Ну я тоже. Хотя по городу автомат поудобнее.

— Не рассказывай! Автомат — это для детей. А мы же с тобой взрослые люди!

— Точно! А я как-то сразу не подумала. Смотрю, машину ты хочешь?

— Очень хочу, только подумал, зачем мне для колясочников?

— Чтобы с ручным управлением, удобнее тебе ездить будет.

— Не нужно! Я встану скоро. На обычной поеду. Вот увидишь!

...Надо же, третье лето началось...

P.S. Волонтер Анна Теряник из Днепра практически с самого начала войны на Донбассе развозила раненых бойцов по госпиталям. За это время попутчиками Ани и ее друзей стали более тысячи человек, увидевших войну в лицо, а она записывала их разговоры в пути.

Так родился сборник рассказов "Попутчики. Книга о жизни, мечты и любви в сложные времена". Ищите ее в Днепре: "Книгарня Є", книжный магазин-кафе "Черная ящерица" и книжный магазин по улице Василия Чапленко (бывшая Фрунзе). В Киеве — "Книгарня Є", - пише видання.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Продюсер Полякової висловився про нову пісню Каменських, яку захейтили в Україні, і оцінив шанси співачки на успіх за кордоном

середа, 24 квітень 2024, 13:05

Продюсер Олі Полякової, музичний експерт і керівник компанії Secret Service EA Михайло Ясинський в ефірі зі Славою Дьоміним висловився про нову пісню Насті Каменських, яку захейтили в Мережі, і оцінив її шанси на успіх за кордоном, передають Патріоти У...

Замість сина - футляр від ордена: Як у Барнаулі "подякували" матері ліквідованого окупанта (фото)

середа, 24 квітень 2024, 11:59

В російському Барнаулі матері загиблого росіянина вручили футляр без ордена. У військоматі заявили, що орден був вручений під час поховання, якого не могло бути через відсутність тіла. Про це пишуть в російських соцмережах, передають Патріоти України. ...