Як і чим нам відповідати на протимовну агресію

Ну і що ж, вельмишановні пані й панове, будемо робити? Невже, мовчати, не станемо підіймати шуму, позапираємо роти на замки, як пропонує це зробити учасниця скандальних подій у столичному ресторані, заступник міністра соціальної політики з приводу того, що їй грубо, я б навіть сказав цинічно, відмовили до тарілки супу й котлети по-київськи на обід ще й спілкуватися в обслуговувані українською. Мовляв, української в прейскуранті їхнього закладу з угорською кухнею не записано. І, очевидно, їм принизливо говорити по-сіляньсі, вони ж, бачите, гАрАдскіє...

Добре, хоч у центрі київської столиці учинили не так зухвало і геть по-бандитськи, як це нещодавно вдіяли тупорилі українофоби у Прилуках Чернігівської області. Там на вимогу громадянина в торговому закладі обслуговувати його українською, чоловіка повалили на підлогу, жорстоко побили ногами любітєлі русской слАвєснсті, поламали ребра, викинули за межі торгового закладу. Як зауважив письменник Андрухович, зверніть увагу, що розбій у мовній проблемі завжди-завжди чиниться над українцями. Ви чули будь-коли, щоб хтось колись комусь начистив фейс за використання вєлікого і могучєго?

«Ти смарі, чаво захотєл…», - чулося вслід україномовному громадянину. Cердилися напівп;яні мавпи-імперці. І це в його, українця, державі, на нашій рідній українській землі. Мабуть, же ж ніяка нація такого не терпіла, лише наші кам'яносердні люди. Бачите, й заступник міністра вважає, що з-за цього, що сталося з нею, не варто, буцімто, підіймати особливого шуму-дебошу. Мовляв, проковтнемо й це. Чи правильно вчинити так?

Українець з побоями потрапив до лікарні. Щось подібне могли б зробити і з пані чиновницею вищого рангу, дарма, що це жінка. Їм, безрогим, неотесаним суповарам усе, зрозуміло, зійде з рук. Традиційно. Тому й так зухвало поводяться. Ну, є, до прикладу, постанова Київської міськради від 5 жовтня 2017 року про те, що обов'язково належить громадян у столиці обслуговувати українською. А коли їм це не до шмиги? Адже санкцій за порушення цього правила поки що немає ніяких. Не придумали на Хрещатику. Не вирішили, хто ними оперуватиме...

Так щоб виправдатись, скажуть рузькогАвАрящіє ресторанні торбарі, що «хуліганіла пані з посвідченням заступника міністра, вєла сєбя неадекватно...» Ще винною зроблять. Не кажучи вже про інших рядових відвідувачів закладу, які завтра відкриють рота про рідну свою українську... Вони ж руськіє, або неотесані, зросійщені хахли - ці ще страшніші і зухваліші, вони ж саміє сільниє, їм можна усьо… Подумаєш, українці хочуть своєї мови. Триста років жили без цього… Пусть подождут!

Промовчати в цій ганебній ситуації, це створити прецедент, де завтра і столиця України перетвориться на агресивно зросійщених Прилуах. А там, дивисть, усіх нас зацькують, нікому українською слова не дадуть вимовити. Хіба ж ми не знаємо цієї поганої орди…

Тому якраз мовчати і не можна. Треба усім нам якнайсуворіше засудити цей учинок. Надати йому найгучнішого публічного розголосу. Постити-множити кожен подих українців на цю тему. Хоче – не хоче цього мила пані заступник міністра, а треба, щоб не зачинялися двері різних інспекцій, перевіряючих до цього поганого харчозакладу. Щоб кожен українець плювався на це гадюче місце. Треба, щоб портрети усіх цих українофобів з ресторану, їх хазяїв та розпорядників красувалися в усіх громадських місцях і ЗМІ, у соціальних мережах насамперед, з ганебною припискою: вороги української мови, ненависники українського духу. Давайте геть заблокуємо роботу їхнього закладу, аж доки…

Ось до яких пір – придумайте самі, друзі…

***