Як карпатські пастухи традицію перетворили на прибутковий бізнес

Сировари та пастухи корів (бовгари) з полонини Кринта на гірському хребті Кринта-Скупова перетворили традиційне заняття на прибутковий бізнес, повідомляють Патріоти України з посиланням на Ukrainer. Молоді хлопці другий рік поспіль збирають на випас корів та виготовляють сири, які продають.

"Справа має великі перспективи", - вважає ватажок Василь Кіромощук.

Василь Кірмощук — наймолодший ватаг у регіоні. Йому — 22 роки. Родом хлопець із селища Верховина. Його родина займалася цією справою: один дід був бовгаром, інший — ватагом. Батьки Василя також тримали корів. У 12 років він уже самостійно міг впоратися з усією роботою — був ватажком та варив сир. Батьки допомогли Василю почати свою справу.

"Ми стараємось зараз щось змінити, але тримаємось традиційного. – каже Василь. – Це пішло в попит. Кожна країна свій сир робить, старається того триматись. От і ми тоже. Люди зрозуміли, що це смачно, що це екологічно чисто, без добавок".

Худобу на випас пастухи збирають у господарів із довколишніх сіл. Цьогоріч у стаді було 62 корови, 30 телят та 13 коней. Торік зібрали 110 голів. Незважаючи на великий попит на сир, більше худоби брати не потрібно — кожне пасовище розраховане на певну кількість голів.

Робітників у свою команду Василь набирає навесні. На робочий сезон достатньо 7 людей. Зараз серед бовгарів багато юнаків.

"Сіли за стіл, випили фляшку горілки, договорилися за ціну. Всьо, як має бути, — розповідає Василь. — Оце наш наймолодший — йому 10 років. Уже корови водить, починає так, як я. Тоже його кортить. Каже мамі, що не хоче в школу, а хоче в полонину. Це треба любити цю роботу, це відповідальність".

У команді є ватаг, який готує їжу, збирає молоко та виготовляє з нього сир. Є бовгари, які пасуть корів, та ватрачок, який підтримує вогонь у ватрі для коптіння сиру. Працюють від 9 ранку до 15-ої години. Восени за день зі стада корів можна зібрати до 150 л молока. Навесні — до 300 л. Сировари з Кринти використовують коров'яче молоко. Восени за день можна зробити 25 кг сиру, влітку — 50 кг.

Окрім солі, інших домішок у сири не додають. З вечірнього молока зранку збирають вершки — для масла та сметани. Сметану бовгари зазвичай залишають собі, а масло та сир йдуть на продаж. Продавати молочні вироби Василю допомагає батько. У чоловіків є свої покупці серед місцевих та у Львові. Щоби сир не зіпсувався під час перевезень, його кладуть у герметичний посуд та тримають у холоді. Дохід від такої справи не фіксований.

"Залежить як міряти, — каже Василь. — Зараз у мене грошей нема. То, шо за літо зароблю, то всьо працівникам віддаю. А та продукція, що в мене є, то я її продам і то в мене лишається. Вкінці буду знати скільки вийде".

Із власниками дійних корів бовгари розраховуються сиром. За дві корови в середньому можна отримати 130 кг бринзи за сезон. Якщо корова недійна — господарі платять бовгарам гроші за випас.

Василь вже має замовлення на наступний рік. Переживає лише за місце — на полонину можна взяти лімітовану кількість голів.

Хоча сироварів та бовгарів стає все менше, місцеві стверджують, що справа розвивається. Два роки тому відкрили нову полонину для випасу.

Іван каже, що у відновленні полонин зацікавлені не лише бовгари, але й селяни, які мають вдома господарство. Окрім того, ця справа допомагає підтримувати регіон — сюди приїздять туристи. З кожним роком їх стає все більше.

"Ясно, що за кордоном більше, але треба тут робити, розвивати свою країну. І потім, може, у майбутньому, воно піде за кордон. Надіюся, що за пару років розвинемося, розкрутимося, і буде попит від того".