Як в Росії не кавказькі, татарські або бурятські матері-одиначки потрапляють в терористки

"17 грудня 2015 року з Росії надійшло повідомлення, що суддя Залізничного райсуду Єкатеринбурга Матвєєва відмовила матері-одиначці 46-річній Катерині Вологженіновій в адміністративному позові проти Росфінмоніторингу, що включив її до переліку екстремістів і терористів", - написав Сергій Грабовський у своєму блозі на day.kiev.ua, передають Патріоти України.

Усі рахунки Вологженінової заблоковані, в результаті чого жінка, яка виховує дитину і має на утриманні літню матір, залишилася без засобів до існування. Чого ж Вологженінова потрапила до списку екстремістів і терористів?

Почалася ця історія торік, 12 грудня 2014 року. Тоді квартиру жінки обшукали. Слідчий заздалегідь подзвонив, представився співробітником провайдера і попросив про доступ у квартиру. Прийшов він у супроводі шістьох оперативників і пред'явив постанову суду на обшук. У квартирі оглянули все, навіть білизну, вилучили ноутбук і планшет, який належав 12-річній дитині, цифровий фотоапарат і кілька CD-дисків, де записані дитячі свята, школа, зоопарк.

Після обшуку Катерину відвезли на допит. Їй не видали опис вилученого, не роз'яснили права, а лише приставили не зовсім тверезого чоловіка, який сказав, що він адвокат, і почав умовляти зізнатися у всьому, інакше дитина може залишитися самотньою. Слідчих цікавила національність Катерини, де вона народилася, чи є у неї родичі в Україні.

Ці ж питання ставили її матері. Потім Вологженінову випустили під підписку про невиїзд, дія якої не скасована донині. Приводом для переслідування послужили кілька репостів у соцмережі "ВКонтакте", насамперед вірша Анатолія Марушкевича «Кацапи», а також картинок у стилістиці плакатів часів Другої світової війни з написом «Зупини гадину» і «Смерть московським окупантам».

На допитах слідчий звинувачував Вологжанінову в «дискредитації політичного ладу», здійсненої за мотивами «ідеологічних розбіжностей», а також відзначав її спілкування з «небажаними особами» - представниками правозахисних організацій. Крім того (це з'ясувалося пізніше), вона ставила «лайки» біля матеріалів, які в РФ визнані екстремістськими.

А 13 жовтня цього року у Залізничному суді Єкатеринбурга розпочався процес у справі Вологжанінової, обвинуваченої в екстремізмі. Наразі її захищає адвокат Роман Качанов, який стверджує, що його підзахисна не має ніякого відношення до екстремізму, що справу порушили за листування в соцмережі, що слідчі поставили в провину Катерині наявність «лайків» під певними записами і спілкування з товариством «Меморіал». Крім згаданої вже «дискредитації політичного ладу», її звинуватили також у «збудженні ненависті та ворожнечі по відношенню до представників влади» і «збудженні ненависті та ворожнечі до добровольців з Росії, що воюють на стороні ополченців зі сходу України».

Далі з'ясувалося, що інкримінують Вологженіновій не тільки це. На засіданні суду, куди не пустили акредитованих журналістів і представників громадськості, заслуховувалися покази свідків. Утім, ці «свідки» в більшості радше скидалися на «чекістів у цивільному».

Це стосувалося, скажімо, працівників Роскомнагляду Віктора Солодкого та Тетяни Мартинової, які плуталися у свідченнях і допускали чимало неточностей. Але найцікавіша історія трапилася зі свідченнями колеги Вологженінової по роботі Олексія Пфайфера. У записаних слідчим його свідченнях йшлося про те, що жінка нібито називала колег-росіян «москалями», виправдовувала дії «каральних загонів на південному сході України» і поводилася неадекватно. На суді він заявив, що нічого такого не було, що між Вологженіновою і ним точилися дискусії про політику, але ворожнечі не існувало, що слідчий перекрутив його слова, а на запитання адвоката Качанова, чи читав Пфайфер протокол, перш ніж підписувати, відповідь була такою: майже не читав.

Оце, якщо коротко, передісторія цієї драми, яка триває й далі. На думку адвоката Романа Качанова, сама конструкція закону побудована таким чином, що виграти справи за даних обставин практично неможливо. Крім того, він підкреслив, що сам факт порушення кримінальної справи - без вироку - стає приводом для включення людини до переліку екстремістів і терористів, після чого всі її рахунки блокуються і людина не може отримати чесно зароблену зарплату та інші кошти, що законно належать їй.

Зрозуміло, що російський адвокат не може назвати всі речі своїми іменами, бо негайно втратить можливість займатися адвокатською діяльністю. Навіть у разі, коли йдеться про відтворення значної частини елементів сталінського «правосуддя», про це говорити публічно в РФ не можна, тоді як список цих елементів дуже великий: слідчий приходить з обшуком, назвавшись іншою персоною, обшук і вилучення предметів у підозрюваного здійснюються з порушення законодавства, офіційний адвокат намагається схилити людину до зізнання у не скоєних злочинах, а слідство використовує дітей і родичів підозрюваного для залякування...

Я вже не кажу про фальсифікацію показів свідків (стандартна формула: «чого ви перечитуєте протокол? ви що, нам не довіряєте і налаштовані проти влади?»), про офіційне визнання людини (з відповідними наслідками) злочинцем до рішення суду, про грубі порушення владою таємниці листування - і так далі, і таке інше.

Отож при ознайомленні зі справою стає зрозумілим, що в сучасній РФ суд і прокуратура керуються поняттям «мислезночин» (адже звинувачують Вологженінову, зокрема, за «дискредитацію політичного ладу» у розмовах з колегами по роботі), що сумнозвісна 58-ма стаття, на підставі якої засуджено було мільйони людей, діє донині під іншими вивісками, що вести бесіди зі знайомими про політику можна тільки, через слово вигукуючи: «Хайль Путін!», що доноси, неправдиві свідчення та «експертизи» самих «чекістів у цивільному» мають силу юридичних аргументів тощо.

Інакше кажучи, якщо хтось іще сумнівався у тому незаперечному факті, що Росія стала тоталітарною державою, то маємо зайвий доказ цього. Звісно, це поки що такий собі «сталінізм-лайт», оскільки (принаймні, поки що) відсутні масові політичні репресії, а під час суду можна намагатися дискутувати з представниками влади.

Проте водночас влада здійснює тотальний контроль за Інтернетом, майже всі мас-медіа повністю працюють на неї, суспільство залякане й дезінформоване, а «правоохоронні органи» вільно порушують російські закони, знаючи, що ніякого покарання за це їм не буде. Тож лідери країн Заходу, тиснучи руку Путіну й розмовляючи з ним про демократію, мають розуміти, що перед ними наразі - тоталітарний вождь, який крок за кроком заганяє Росію у неосталіністське стійло, доводячи до стану повного безправ'я пересічних жителів країни.