"Як заморозити активи друзів президента Росії", - Андерс Аслунд

Реакція прем’єр-міністра Терези Мей на хімічну атаку в Солсбері була старомодною. Вона вислала з країни 23 російських дипломата, дозволивши Москві відповісти тим же, додатково закривши представництва Британської ради та Британського консульства в Росії. Про це на сайті The Washington Post пише шведський економіст Андерс Аслунд, передають Патріоти України.

Через кілька днів 27 країн вислали зі своїх територій російських шпигунів. Такі координовані дії Заходу можуть дати Росії привід для відплати. Або ж у відповідь Володимир Путін просто знизає плечима. […]

Економічні ресурси Росії обмежені. Тож Путін надає перевагу таким дешевим асиметричним гібридним атакам, як втручання у вибори, кібернапади, маніпуляції в соцмережах та підкуп іноземних політиків. Ми теж маємо відповідати асиметрично і жалити Кремль ще більше, ніж він жалить нас.

Путін контролює великі російські державні підприємства, інституції та спецслужби. Разом зі старими друзями з Санкт-Петербурга, президент використовує державні підприємства шляхом завищених закупівель без участі в тендері, трансфертного ціноутворення, зняття активів та маніпулювання акціями. Ще один спосіб заробити гроші – використати старих знайомих олігархів і взяти кредит в державних банках, який ніколи не повернеться назад.

Борис Нємцов, якого вбили неподалік Кремля, і нинішній опозиційний політик Володимир Мілов розповіли про ці клептографічні звички у буклеті «Путін і Газпром», опублікований у 2018-му. Більш розширене дослідження на цю тему представлене в англомовній книзі Карен Давіши «Putin’s Kleptocracy: Who owns Russia?». Панамські документи, які обнародували в квітні 2016 року, пролили чимало світла на існування різноманітних офшорів, у тому числі з секретними скарбами Путіна.

За загальними оцінками, починаючи з 2006-го, персональне багатство російського президента та його найближчих соратників щороку збільшувалось на $20-25 мільярдів. Понад $60 мільярдів з державного бюджету з 2004 по 2007 роки встигла «наварити» також компанія «Газпром» – факти цих злочинів задокументували ті ж Нємцов та Мілов. Ймовірно, це лише трохи більше половини вкраденої суми, яка з роками тільки збільшувалась. Наразі згадана група олігархів накопичила від 240 до 300 мільярдів доларів. Бізнесмен Білл Браудер підрахував, що зі статками у понад $200 мільярдів сьогодні Путін є найбагатшою людиною у світі. Згідно з даними громадської організації Global Financial Integrityта Національного бюро економічних досліджень, сукупне російське багатство, сховане за кордоном, складає від 800 мільярдів до 1,3 трильйона доларів.

Путін та його друзі накопичували все це не для того, щоб витрачати, а радше для того, щоб утримувати свою владу в Росії. Іронія полягає в тому, що так як у їхній власній країні на право власності ніхто не зважає, то вищі чиновники, так само як і решта росіян, можуть безпечно зберігати свої статки лише в країнах, де поважають слово закону, а заразом дозволяють власникам залишатись анонімними та не мають обмежень щодо співвідношення їхніх активів до ВВП.

Багато країн мають схожі привілеї, та лише ті, хто послуговується англо-американським правом, дозволяють зберігати анонімність власникам аж таких нечисленних багатств. Більшість європейських країн такого не практикують. Численні маленькі острови допускають анонімність, але суттєво обмежують «фінансову глибину» активів. З огляду на це, лише дві країни можуть бути пристанищем для багатих російських офшорів – США та Великобританія.

29 країн, поміж яких і члени ЄС, закликали обнародувати інформацію про бенефіціарів згаданих офшорів – ще 11 країн уже погодились виконати цю вимогу. Всі разом прийшли до висновку: анонімність становить основну загрозу для національної безпеки. Прем’єр-міністр Девід Камерон обіцяв надати жадану інформацію у травні 2016 року – та дві місяці потому пішов у відставку. Його наступниця, Тереза Мей, не виявляє жодного ентузіазму щодо цієї ідеї – навіть після хімічної атаки в Солсбері.

США повинні надолужити згаяне. Сенатор Шелдон Уайтхаус представив проект, який має слідкувати за прозорістю операцій в корпоративному секторі, а в Палаті представників уже розглянули законопроект про боротьбу з тероризмом та незаконним фінансуванням. Невдовзі Конгрес ухвалить одну з цих ініціатив. Найбільш важливо у цій історії – розсекретити офшори тих індивідів чи угруповань, які перебувають під санкціями.

Добре, що Путін сам розповів, які санкції йому найбільше докучають. Зокрема, російський президент без упину скаржиться на закон про відповідальність за верховенство права Сергія Магнітського та на санкції, покладені на його петербурзьких друзів у березні 2014-го за їх роль в окупації Криму.

Ці каральні заходи передбачають заборону путінським компаньйонам в’їжджати на територію США та замороження усіх їхніх активів, незалежно від того, де їх знайдуть. Та, на жаль, ці санкції не мали передбачуваного ефекту, позаяк американський уряд виявив лише кілька мільйонів доларів на знайдених рахунках.

У 2015 Міністерство фінансів США заявило, що до їхньої країни щороку приходять понад $300 мільярдів «відмитих коштів». Згідно з даними, наданими Раймондом Бейкером, засновником громадської організації Global Financial Integrity, через рік після цієї заяви уряд зміг знайти тільки 0,1% цих грошей. Яка причина? Анонімність.

Те саме у Великобританії. Їхнє Національне агентство з питань злочинності з’ясувало, що в країну щороку приходять $125 «відмитих» мільярдів. І в ім’я національної безпеки, це слід зупинити.

Найкраща асиметрична відповідь Великобританії та США на гібридну війну Путіна – це знайти і заморозити активи друзів російського президента, а також його власні.