Яструби Путіна: Навіщо путінській Росії конфлікт з країною НАТО

Російський літак знову порушив повітряний простір Туреччини. На цей раз він не був збитий, але Москва отримала попередження про майбутні "наслідки". Що це означає, і наскільки високою є загроза російсько-турецької війни, розповів Олександр Сотник для Апострофа, передають Патріоти України.

Російський пропагандист Сергій Доренко вже озвучив захопленим голосом солодку мрію Кремля: "Ми влітаємо у війну з Туреччиною". Вони - влітають. Як яструби. А оплачувати мілітаристські фантазії агресивних авантюристів буде доручено населенню.

Так само як і гинути на "російсько-турецьких фронтах". Дочок "верховного головнокомандуючого" ви не побачите ні в окопах, ні в медсанбатах. Так само як і синів скандального Чайки (викритого в корупції генпрокурора РФ, - ред.).

"Путін - це гарантована війна", - сказав якось мені в одному з інтерв'ю політолог Андрій Піонтковський. І це - абсолютна правда. Його агресія розвивається логічно, по спіралі. Грузія, Україна, "тренування" в Сирії і, нарешті, бажане зіткнення з Туреччиною.

Чому бажане? Тому що Туреччина - учасник блоку НАТО. Тому, з цією країною планується воювати, як зі своєрідним "буфером" між Кремлем і північноатлантичним блоком.

У пропагандистській риториці негайно з'являться словосполучення про "могутність великої Росії, яка воює з загниваючим Заходом", бо тільки путінська Росія "здатна протистояти бездуховній Америці і Європі, повертаючи собі роль другого політичного полюса".

Путін давно марить ідеєю повернення до "двополярного світу", і він неодмінно спробує реалізувати свої печерні фантазії, що беруть витоки в кабінетах комуно-чекістського агітпропу минулого століття.

Можна не сумніватися, що провокації за участю російських військових літаків продовжаться, і одного разу Туреччина зіб'є ще один борт. Або два, що вже не матиме значення: Москва негайно оголосить Анкарі війну. Адже тільки нею можна буде пояснити населенню причини погіршення життя в Росії.

Під гуркіт канонади найзручніше оголосити і воєнний стан, остаточно "закрутивши політичні гайки" і оголосивши полювання на противників режиму. Кадировські стрільці вже дивляться на опозиціонерів крізь приціли снайперських гвинтівок, і їм потрібна тільки виразна команда, щоб натиснути на спускові гачки.

Так що чекісти просто так не підуть. Вони ще поп'ють крові у власного населення, не забувши потріпати нерви Заходу за допомогою зіткнення з Туреччиною.

Нас очікує рішуча сутичка між догнивають трупом "совка" і цивілізацією XXI століття, в якій вже немає місця для кривавого мерця. Але вбити осиковий кілок у його напівзотлілу тушу, уникнувши втрат, уже, на жаль, не вийде: світ надто довго спостерігав за процесом цього розкладання з позицій байдужості і невтручання. І за цю дурну відстороненість теж доведеться заплатити.