Ідейних малоросів, яким "всьо-равно на каком язикє гаваріть" багато, тому кордон "Малоросії" буде розширено до меж, де більшість "разгаваріваєт на общєпанятном", - Мухарський

Привид «Малоросії» блукає Україною… Якщо добре придивитися — він усюди. І вчорашня заява Захарченка — це не черговий комедійно-алкоголічний «похід на Лондон», а цілком реальна небезпека, що міститься у черговому віражі гібридної війни, бо має під собою абсолютно реальне підгрунтя. Про це пише у блозі Обозревателя письменник, актор та телеведучий Антін Мухарський, передають Патріоти України, продовжуючи:

Основна ознака малоросійства — байдужість, неосвіченість, ну і російська мова. Мільйони байдужих, погано освічених гібридизованих українців, яких і українцями назвати складно, бо ні те ні се «а какая разніца, на каком язикє разговарівать», «да, я рускагаварящій адєсіт, і шо?», «а пасматрітє, как в Швейцарії і Канадє», «а чєго ето ущємляются мои законниє права?» — все це реальний електорат майбутнього Захарченка, що легко може матеріалізуватися в образі якогось Рабіновіча, Мураєва чи Бойко. Ба, навіть мова не тільки про люмпен.

А ще й про новоспечену так звану «українську буржуазію » і чиновництво будь-яких рангів. Хоча і ці категорії населення важко назвати «українськими». Бо саме українська буржуазія у нас майже відсутня як факт. А 90 відсотків чиновників середньої і вищої ланок орієнтовані на радянсько-російську культурну матрицю із широким спектром проявів, починаючи від цитування фільмів Гайдая і «про Штірліца», і закінчуючи не вщухаючим захопленням російським шансоном і гуртом «Гриби».

Тиждень тому ми мандрували центральною Україною. Майже в усіх закладах харчування та в готелях — «Здравствуйтє, чєм я могу бить вам полєзєн?» «Ви українською говорите?» «Ну да, но нє очєнь…, я нє люблю еті мовниє дєла, коториє нас раздєляют.., у нас єсть дєвочка с Тєрнополя, но она на другой смєнє, щас позову адміністратора.». Черкаси, Полтава, Суми, Конотоп…. Та що й казати у самому Львові ще п'ять років тому такого не було, щоб: «Здравствуйтє, чєм я могу бить вам полєзєн?» А тепер трапляється все частіше.

Можете скільки завгодно сміятися над заявою Захарченка, як у 1919-му році сміялася місцева «еліта» у ситому Києві над голодною і озвірілою армією червоних упирів, що валила зі сходу. Але упирі не знають слів «цивілізація», «культура», «правила та етикет». Тому, гаспада-малороси і «рускоговорящєє насєлєніє», вони прийдуть по ваші квартири, по ваші ресторани і заводи, по ваші бутіки, і бензоколонки. Прийдуть до Харкова, Одеси, Запоріжжя, Херсона і Миколаєва, як прийшли колись за тими, хто кричав «русскій мір, пріді!».

Я прекрасно пам'ятаю, як в середині 2000-х, сміялися наді мною донецькі менеджери з організації масових свят, коли я намагався заговорити на концертах українською мовою, або питав: «чому ви не запрошуєте україномовних виконавців, а все більше з Росії». «Патаму что тут всє гаварят на русском». Тепер, зустрічаючи їх у Києві, я навіть не задаю питань. Вони самі підходять до мене із словами: «Ти знаєш, а у мєня квартіру отжалі. Да-а-а-а, ето только тєпєрь я панімаю, что надо било вкладивать дєньгі в українізацию Донбаса. Тогда би всьо било как било…. Вєдь за один гонорар Бейонсе можна было сдєлать по двадцать концертов Скріпкі ілі «Океана Ельзи».»

Проект «рускій мір» — закінчився. Тепер починається проект «малоросія». А оскільки ідейних малоросів яким «всьо-равно на каком язикє гаваріть» у нас набагато більше ніж ідейних «рускомірскіх», то я не виключаю, що через абсолютно бездарну гуманітарну і культурну політику нашого нинішнього керівництва, кордон «Малоросії» буде розширено до меж, де переважна більшість гібридного малоросійства «разгаваріваєт на общєпанятном».

В цьому місці хочеться кричати — ЄДИНИМ МАРКЕРОМ УКРАЇНСТВА — Є МОВА!!! Закон про 100% української в українських теле і радіоефірах, вся преса, сфера обслуговування, не кажу вже про освіту і держустанови, підтримка кінематографу і книговидання — все це найпотужніша зброя проти тотального малоросійства, яке шириться і буяє вже не від Сяну до Дону, а від Харкова і Одеси до Тернополя і Львова.

Територія України невпинно звужується з кожним днем абсолютної державної імпотенції в питаннях гуманітарної і мовної політики. І я зовсім не виключаю, що завтра і я прокинуся в справжній «Малоросії» знову поруч з «дєдивоєвалі», олімпійським мішкою, славнозвісним «бояришніком» і піснями гурту «Рукі ввєрх». Хоча, чому прокинуся? Я, схоже вже і так тут живу. Бо он у розчахнуте вікно з автівки наших нових поліціянтів гучно долинає:

«Туц-туц-туц-туц….Мєжду намі таєт льооод…..Пусть тєпєрь нас нікто нє найдьоооот….» У-у-у-у-у, «Малоросія» руліт!?