Кавалер російського «ордена Дружби» та нафтовий ділець - держсекретар на мільярд: для чого Трамп бере в команду Рекса Тіллерсона

«Справді великий бізнес-лідер у світі, який має великий досвід в успішних угодах з усіма видами іноземних держав», – так презентував у себе в Твітері Тіллерсона 45-ий президент США Дональд Трамп.

Російські втрати

64-річний виконавчий директор нафтового гіганта Exxon та батько чотирьох дітей Рекс Тіллерсон зовсім не новачок в американський політиці. Попри те, що він стане першим кандидатом у держсекретарі без жодного дня адміністративної роботи, «ворочати грішми» Тіллерсон почав іще з 80-х, коли став директором відділу з розвитку бізнес-зв’язків у компанії Exxon.

Минулого року видання New Yourk Times включило його до топ-30 найвисокооплачуваніших генеральних директорів США, за 2016 рік Тілерсону заплатили $ 24,3 млн зарплати. До того ж директор Exxon має акцій компанії на $200 млн та пенсійну програму вартістю $70 млн.

На висування яскравого кандидата одразу почали реагувати лідери Республіканської партії США, яка, крім власного майбутнього президента, контролює ще і Конгрес із Сенатом. Саме в Сенаті має пройти погодження кандидатури Тілерсона, який від початку 2000-х років заробляв шалені кошти для себе і компанії на угодах із Росією.

«Ми дуже хочемо повернутися до роботи там», – так у березні Тілерсон відповів, чи зацікавлена Exxon поновити інвестиції в Росію, якщо знімуть санкції за агресію Кремля проти України. В компанії навіть порахували, скільки саме їм коштували санкції: за 2014-2016 рік компанія не отримала понад мільярда доларів прибутків.

Місяць тому під час лекції в університеті Техаса Тіллерсон визнав, що особисто знайомий із Володимиром Путіним понад 15 років та підтримує з ним «дуже близькі стосунки». За розробку родовищ у Каспійському та Північному морях російський президент навіть нагородив майбутнього держсекретаря США в 2013 році найвищою нагородою для іноземців – орденом Дружби за «значний внесок у посилення співпраці в паливно-енергетичному секторі». Директор компанії “Роснефть” Ігор Сечін тоді хизувався журналістам, що акції компанії виросли на $7 млрд лише за п’ять днів після підписання договору з американцями.

У 2014 році договір вартістю $3,2 млрд зірвали через санкції, а компанію Exxon примусили навіть демонтувати те обладнання, що вона встигла встановити в Росії.

Розлючений Тіллерсон не добирав слів про «шкоду» американським компаніям від антиросійських санкцій.

«Ми завжди закликаємо людей, які приймають подібні рішення, враховувати дуже великі збитки і те, кому насправді шкодять ці санкції», – розповідав Тіллерсон акціонерам Exxon восені минулого року.

У відповідь на звинувачення у «дружбі з Путіним» майбутнього держсекретаря США, Дональд Трам уже заявив, що угоди з Росією Тіллерсон заключав «не для себе, а для компанії».

Меркантильний інтерес

Експерти переконують: майбутній президент США просто підбірає в команду людей, які не гребують робити гроші «втихую».

«У бізнесменів діє прицип, що влада любить гроші, а гроші люблять владу, – пояснює директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Сергій Пархоменко. – Тіллерсон вміє домовлятися з країнами та диктаторами, які є неприйнятними для американських політиків. Ось цю брудну справу, забезпечення політичного прикриття для «сірої торгівлі» між країнами, яка заборонена офіційними договорами, і візьме на себе новий держсекретар. Бабки – ось єдиний справжній інтерес як Трампа, так і Тіллерсона».

Тезу експерта підтверджує навіть поверхневий аналіз найрезонансніших здобутків Тіллерсона на посаді директора нафтового гіганта. В 2011 році від імени ExxonMobil він в обхід офіційного уряду підписав контракт на видобуток нафти в Іракському Курдистані, що викликало обурення навіть у США, не кажучи вже про сам Ірак. Восени 2015-го року розслідування проти Exxon почала прокуратура штату Нью-Йорк. Тіллерсона з підлеглими запідозрили в підробці данних про глобальне потепління та «сірому» фінансуванні організацій, які проводили інформаційну кампанію з метою спростування існування проблеми зміни клімату.

Загалом нафтовий гігант Exxon наразі працює в 50 країнах світу, а за часи своєї понад 20-річної кар’єри в ній Тіллерсон відповідав за Анголу, Аргентину, Росію, Канаду, Мексику, Нігерію та Катар. У публікації Washington Post декілька дипломатів розповідали, що двері найвищих кабинетів деяких із цих країн «відкривалися перед Тіллерсоном швидше, ніж перед послом США».

Утім, експерти не відкидають варіант непроходження Тіллерсона через Сенат і Конгрес, де його кандидатуру мають погодити. Міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках Володимир Огризко припускає, що Трамп висунув на посаду голови Пентагона «скаженого пса Матіса», одного з найвідоміших «яструбів» в американському істеблішменті, аби обміняти його на погодження Тіллерсона.

«Внутрішня політична кухня США дуже складна. Трамп може торгуватися з конгресом не лише за конкретні посади, а за те, що вважає для себе важливим: підписання чи відмова від якогось міжнародного договору, питання Ірану чи Сирії, відмова від планів на тихоокеанське співробітництво чи щось, про що ми поки навіть не здогадуємося».

Ілля Лукаш