Дев’ять днів Земля подавала загадковий сигнал кожні 92 секунди: Вчені нарешті з’ясували його джерело

У вересні 2023 року сейсмічні станції в різних куточках світу зафіксували незвичайний низькочастотний сигнал, який повторювався з майже ідеальною періодичністю — кожні 92 секунди. Він не зникав протягом дев’яти днів і поширювався на тисячі кілометрів, тому спочатку дослідники не могли встановити його походження, передають Патріоти України.

Зрештою вчені з’ясували, що джерелом загадкового «пульсу» став гігантський зсув у віддаленому фіорді на сході Гренландії. Після обвалу скель і льодовикового льоду величезна маса води почала розгойдуватися всередині вузької затоки, створивши природний механізм, який передавав ритмічні коливання земній корі. Про це повідомляє видання Futura з посиланням на наукові дослідження.

Гігантський зсув спричинив хвилю заввишки понад 200 метрів

Подія сталася 16 вересня 2023 року у фіорді Діксон на сході Гренландії. Величезна частина гірського схилу обвалилася просто у воду. Разом із камінням униз зійшла значна маса льодовикового льоду, утворивши потужну змішану лавину.

Удар спричинив масштабне переміщення води. Величезна хвиля перетнула фіорд і врізалася у протилежний схил, піднявшись там на висоту понад 200 метрів.

За оцінками дослідників, уздовж приблизно 10-кілометрової ділянки фіорду середня висота заплеску води становила близько 60 метрів. Ці показники свідчать про надзвичайну силу природного явища.

Ведучий автор дослідження Крістіан Свеннвіг описав механізм цього обвалу та його наслідки в журналі Science.

Небезпека не обмежилася лише моментом сходження лавини. 11 жовтня 2023 року в тому самому місці стався ще один, менший зсув. Він підтвердив, що гірські схили в цьому районі залишаються нестабільними.

Чому хвиля не вийшла у відкрите море

Найбільша загадка полягала в тому, чому вода продовжувала рухатися всередині фіорду протягом дев’яти днів, хоча первинний зсув стався лише один раз.

Дослідниця Ангела Каррільйо-Понсе пояснила, що відповідь криється у формі фіорду. Його природні контури, зокрема різкий вигин поблизу виходу в океан, фактично не дали хвилі вільно розійтися у відкритому морі.

У результаті вода залишилася всередині вузької затоки й почала рухатися вперед-назад. Таке явище називають сейшею — стоячою хвилею, яка виникає в замкнених або частково ізольованих водоймах.

Величезна маса води продовжувала коливатися між протилежними берегами фіорду. Кожного разу, коли хвиля врізалася у скелясті стіни, удар передавався земній корі.

Саме ці повторювані зіткнення й породжували низькочастотні сейсмічні хвилі. Вони поширювалися планетою, а прилади фіксували їх із дивовижною регулярністю — приблизно раз на 92 секунди.

Таким чином, Земля не пульсувала буквально. Сейсмографи реєстрували механічні коливання, спричинені тривалим рухом води у віддаленому гренландському фіорді.

Супутниковий радар допоміг побачити рух води

Спочатку дослідники відновлювали картину подій за даними наземних сейсмічних станцій. Однак для остаточного підтвердження гіпотези потрібні були прямі вимірювання руху води.

Такі докази вдалося отримати завдяки супутниковій місії SWOT. Дослідник Томас Монахан використав радарні дані супутника, щоб створити двовимірні карти поверхні води у фіорді під час сейші. Результати роботи опублікували в журналі Nature Communications.

Вимірювання показали, що поверхня води могла нахилятися на два метри від одного берега до іншого. Під час кожного коливання напрямок руху води змінювався.

Команда Монахана також зіставила супутникові спостереження із сейсмічними даними, отриманими на канадській станції Alert.

За розрахунками дослідників, початкова амплітуда стоячої хвилі становила близько восьми метрів. Водночас моделі погоди та припливів засвідчили, що ані вітер, ані звичайні морські припливи не могли пояснити настільки потужні коливання.

Чому 200 метрів і 8 метрів — це різні показники

На перший погляд, дані про 200-метрову хвилю та восьмиметрову амплітуду можуть здаватися суперечливими. Однак насправді йдеться про два різні фізичні показники.

Понад 200 метрів — це максимальна висота заплеску. Тобто відстань, на яку вода піднялася по крутому скелястому схилу після потужного удару під час зсуву.

Натомість вісім метрів — це оцінка амплітуди самої стоячої хвилі, яка згодом розгойдувала воду всередині фіорду.

Це розмежування важливе для розуміння механізму події. Початковий удар спричинив надзвичайно високий заплеск біля місця обвалу, а подальші коливання води підтримували регулярний сейсмічний сигнал протягом дев’яти днів.

Супутники можуть змінити моніторинг небезпечних хвиль

Дослідження має значення не лише для пояснення конкретного випадку в Гренландії. Воно також продемонструвало, що супутникові радари можуть допомогти вченим спостерігати за рухом води у віддалених і важкодоступних районах планети.

Раніше дослідники переважно покладалися на наземні сейсмічні прилади. За їхніми показниками можна було непрямим способом реконструювати поведінку хвиль, однак отримати повну картину руху води у вузьких фіордах було складно.

Місія SWOT відкрила можливість безпосередньо вимірювати зміни поверхні води з орбіти. За словами Томаса Монахана, супутникова альтиметрія може стати надійним інструментом для визначення параметрів замкнених водойм.

Це особливо важливо для приполярних територій, де наземна інфраструктура спостережень обмежена, а природні катастрофи можуть відбуватися далеко від населених пунктів.

Таянення льодовиків підвищує ризик нових обвалів

Дослідники пов’язують гренландську катастрофу з поступовою втратою льоду та змінами клімату. Таянення льодовика біля підніжжя гори могло послабити опору гірського схилу, зробивши його більш нестабільним.

Зростання температур і деградація вічної мерзлоти поступово змінюють структуру гірських порід у Гренландії. Лід, який раніше утримував окремі ділянки схилів, зникає, а це збільшує ризик масштабних обвалів.

Подібні процеси вже призводили до трагічних наслідків. У 2017 році зсув у гренландському фіорді Каррат спричинив цунамі, яке знищило селище Нуугаатсіак.

Учені попереджають, що без постійного моніторингу передбачити точний час наступних обвалів надзвичайно складно. Навіть якщо ознаки нестабільності схилів уже помітні, визначити момент катастрофи заздалегідь поки що не вдається.

Вересневий випадок 2023 року залишив незвичайний слід у глобальних сейсмічних даних: дев’ять днів поспіль прилади фіксували сигнал із періодичністю 92 секунди. Тепер дослідники знають, що за цим «пульсом» стояла гігантська хвиля, яка продовжувала розгойдуватися всередині гренландського фіорду.

Водночас сам момент обвалу залишається не повністю дослідженим: науковці змогли реконструювати його механіку за непрямими даними та супутниковими спостереженнями, але безпосередньо зафіксувати всі процеси під час первинного удару не вдалося.

Дев’ять днів Земля подавала загадковий сигнал кожні 92 секунди: Вчені нарешті з’ясували його джерело

понеділок, 16 листопад 2026, 11:45

У вересні 2023 року сейсмічні станції в різних куточках світу зафіксували незвичайний низькочастотний сигнал, який повторювався з майже ідеальною періодичністю — кожні 92 секунди. Він не зникав протягом дев’яти днів і поширювався на тисячі кілометрів, ...

Дженсен Хуанг міг стати жертвою китайської "медової пастки": Як романтичні стосунки могли використати для шпигунства

понеділок, 16 листопад 2026, 10:56

Історія навколо колишнього керівника Nvidia Дженсена Хуанга привернула увагу до малопомітного, але потенційно небезпечного інструменту промислового шпигунства — так званих «медових пасток». Ідеться про використання романтичних або особистих стосунків д...