У людному місці Києва невідомі побили авіаконструктора заводу «Антонов» Віктора Ковальського. За словами потерпілого, його лупцювали п'ятеро, зокрема, нібито двоє поліцейських, бо запідозрили, що він – валютний шахрай, який начебто обдурив одного з нападників, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.
Ковальський 47 років працює авіаконструктором. Він - один із творців Ан-74 і знаменитої «Мрії». Того вечора він повертався з роботи і виходив із метро Шулявська. Портфель з кресленнями ще був цілий, а ручка не відірвана. Аж раптом підбіг чоловік і вхопив за руку. «Він каже: «Прикурити». Я кажу: «Я не палю». Запальнички немає - відпусти. Тут же, як я сказав відпусти, хотів вирватися, на мене посипалися удари ззаду і по голові», - розповів конструктор.
Спочатку 81-річного чоловіка били троє, а потім до них приєдналися поліцейські. Свідки і номер патрульної машини запам’ятали – 4435. На постраждалого наділи наручники і потягли в поліцейське авто. Тільки коли порвали його портфель і поглянули, що там, зрозуміли: схопили не того. Тоді й розкрилися мотиви нападу. Свідки розповідають: на авіаконструктора вказав невідомий у червоній куртці. Він же привів з собою приятелів і поліцію, які запідозрили, що потерпілий – валютний шахрай. «Цей у червоній куртці нібито десь міняв якісь долари. Начебто його кинули на 10 тисяч доларів. Показали на мене. Але це вже потім з'ясувалося. Я про це не знав», - додав Ковальський.
Авіаконструктор отримав струс мозку, йому ушкодили зуб і спину.
Віктор Ковальський написав у поліцію заяву на правоохоронців. За фактом сутички відкрито кримінальне провадження.
Тиждень тому ситуація в країні здавалося безпросвітною. . Тотальне домінування влади в медіа — із опозиційними ЗМІ, загнаними в кут, і розгулом маніпуляцій у соцмережах і телеграм-помийках. . Глуха до голосу розуму більшість зі "слуг", уламків опзж і і...
"Текст, який я не можу не написати… Про мої власні страхи, які зникли за останній тиждень. Чесно, чи на найбільший мій страх війни — це втрата людей… ні, навіть поколінь. Я найбільше боялася, що ми втратимо покоління молодих, які поїхали й не повернуть...