Хіти тижня. "​У США покупки робити легко і весело, а в Україні цей процес може перетворитися на жах​", - американець, який переїхав до Києва

"Якщо Сполучені Штати – рай для тих, хто любить споживати, то Україна шкутильгає десь у хвості. Якщо українець, ймовірно, переїхав би до США, прагнучи придбати всі ті речі, що колись були йому недоступні, то на мене освіжаюче подіяло зворотне – жити і купувати мало в Україні. Мабуть, зараз я володію навіть меншою кількістю речей, ніж будучи 15-річним", - пише американський блогер та підприємець на сайті видання "НВ", передають Патріоти України, та продовжує:

"Я намагаюся очищати життя від речей, які заважають рухатися вперед. Це допомагає відчувати більшу свободу. До того ж в Україні мені багато не треба. В цьому є щось, що звільняє. Дозвольте пояснити.

Не можна сказати, що в Україні чогось не вистачає – я можу знайти практично все (крім сальси до яєць на сніданок, так що хто-небудь, будь ласка, підкажіть, де її можна купити). Але річ у тім, що споживче середовище в Україні абсолютно інше.

Тут досвід покупки може перетворитися на безжалісний жах. Завжди є рівні шанси зустріти такого співробітника магазина, який буде тобі радий, або такого, котрий оцінить тебе підозрілим поглядом агента КДБ, ніби ти отруїв його улюбленого папужку. Того, що начебто є онлайн, може не бути в наявності. А замовлення, яке так сильно потрібно, застрягне десь на шість тижнів.

А є магазин Metro – абсолютна катастрофа. Пам'ятаю, в перші відвідини шукав там тарілку і другу знайшов за півкілометра від першої. Організація простору була огидною, довелося провести там кілька годин. У тому затуманеному купівельному стані свідомості мені навіть здалося, що в голові сталося замикання. Щось подібне я відчував, коли витратив день на пошук блокнота.

Не можна піти від того факту, що певною мірою всі ми є продуктами нашого оточення. Маркетингова машина, яка підганяє споживання в США, агресивна. Вона глибоко проникла в тканину культури і її розумові установки. Для багатьох американців існування – це постійна битва з часом, тому все, що допоможе заощадити кілька секунд, сприймається як виграш – звідси сушильні машини і викинуті пакети на застібках.

Декілька факторів уберігають українців від нескінченного бігу всередині споживчого колеса. Культура не заохочує їх перетворюватися на стерв'ятників, які шукають постійних доз допаміну від покупок, що заповнюють порожнечу (принаймні, тут немає такого божевілля, як в Америці). Причина в економіці і в тому, що кредит отримати складніше. Мені також не здається, що надмірне споживання настільки ж глибоко вплелося тут в ДНК культури, як це сталося в США.

Більшість повсякденних розмов в Америці крутиться навколо цієї теми: покупка, продаж і апгрейд речей, та й речі самі по собі. все обертається навколо матеріального. В Україні розмови, як мені здається, менше стосуються теми покупок, але більше – філософських питань життя. Принаймні, так було з тими людьми, яких я зустрічав.

Не можна заперечувати, що неможливість дозволити собі бажане життя і придбати необхідне для комфортного життя, є скрізь. Але набагато менше ми усвідомлюємо, що реальність, коли володіння занадто великою кількістю речей, що давить необхідністю здійснювати покупки і постійна потреба що-небудь апгрейдити, стає тягарем і приносить свій набір викликів.

Я не з тих, хто говорить, що матеріалізм – це погано. І я люблю речі. Хочу лише сказати, що виріс в середовищі надмірного матеріалізму, і виявив, що менше – значить більше. Менше часу на лагодження та підтримку стану речей – це більше часу для думок і роботи над собою, більше часу робити, що хочеться, більше свободи в голові.

Здалеку американське споживання виглядає чудово, але багато що з ним пов'язане занадто переоцінюють. На мою думку, ви нічого не втрачаєте без гри в надмірне споживання, властиве США. В Україні менше – значить більше".