Хроніки неоголошеної війни: Як Росія провела криваву ротацію ватажків "Л/ДНР" (відео)

"Незважаючи на відхід українських військ з кордону, період з 4 до 10 серпня 2014 року можна назвати зенітом нашого наступу на Сході. Кілька днів тому ми уже звільнили Авдіївку і продовжували затискати Донецьк у кільце." Про це пише на сайті каналу 24 волонтер Віталій Дейнега, передають Патріоти України, продовжуючи:

Незважаючи на відхід нашого угрупування від кордону з Росією, українська армія відтісняла терористів усе ближче до околиць Донецьку. Ще місяць тому лінія фронту проходила між Ізюмом та Слов’янськом. Тепер Донецьк був оточений і здавалося, що до кінця АТО лишилося зовсім мало часу.

У ті дні було розпочато операцію по закріпленню контролю над ділянкою Степанівка – Красний Луч – Лутугине. Ця дорога з’єднувала Луганськ та Донецьк. Так, 8 серпня силовики взяли під вогневий контроль Міусинськ, трасу між Сніжним та Красним Лучем. Цією дорогою терористи могли привезти собі підмогу та набої. Звільнивши Пантелеймонівку, українські війська перерізали сполучення між Макіївкою та Горлівкою. Терористів дробили та розділяли, щоб потім знищити.

4 серпня було частково звільнено Ясинувату, а 8 серпня – Круглик та Мар’їнку.

Наймедійніший терорист того часу Гіркін заявив, що Донецько-Горлівська агломерація опинилася в кільці. І тут у сепаратистів починалася паніка. Усі вони хотіли легкої слави та наживи, але далеко не всі були готові померти за примарні ідеали так званої "Новоросії".

На жаль, більшість з названих мною населених пунктів та напрямків уже впродовж місяця повернуться під контроль терористів. Коли численні батальонно-тактичні угрупування російської армії перетнуть наш кордон, щоб врятувати терористів від остаточного знищення.

У цей час "павуки" в терористичній банці почнуть жерти одне одного. Російські куратори Бородай та Гіркін найближчим часом покинуть Донбас. Вони будуть рятуватись. Один – від рук наших військових, інший – від розправи своїх співвітчизників.

За цей час багато терористів уже проявлять себе, як мародери і вбивці. Хтось стане занадто незалежним від кремлівських кураторів, хтось просто виявиться боягузом, а хтось вирішить, що йому можна все. Тому росіяни почнуть зачистку.

Але подивіться самі скільки видних сепаратистів, які стали дуже відомими влітку 2014 року, загинули на неконтрольованій Україною території, померли при загадкових обставинах чи втекли на територію Росії та Криму.

Валерій Болотов раптово піде з посади і втече до Росії. У грудні 2016 року він дасть інтерв’ю, в якому звинуватить лідера сепаратистів Плотницького у навмисних обстрілах Луганську. Через місяць Болотов раптово помре.

Олексія Мозгового, який очолював угрупування “прізрак”, уб’ють у травні 2015 року на підконтрольній терористам території. Та сама доля спіткає "Моторолу", "Гіві", Дрьомова, Ципкалова, Бєднова та багатьох інших.

З Донбасу втечуть Бородай, Безлер, "Бабай", Карякін, Гіркін та Жилін. Останнього уб’ють уже на території Росії. Більшість інших підуть в нікуди, та іноді даватимуть дуже ображені інтерв’ю виданням третього сорту.

Їхні місця займуть Захарченко, Плотницький, Прілєпін та інші, трішки тупіші, менш розпіарені і більш керовані терористи. Але я чомусь думаю, що рано чи пізно їх чекатиме така сама доля. Вони були ніким і єдиний шанс стати відомими їм дала загарбницька війна за чужу землю. Вони виконали роль розмінної карти, якою Росія прикривала свою агресію і рано чи пізно ця карта потрапить у відбій.