"Коли солдат цікавить особисте життя командира і полька Бася", - історія бійця АТО

Оповідання з книги "Попутники. Книга про життя, мрії і кохання в складні часи".

Бійці АТО. Фото: "Факти"

Волонтер Анна Теряник з Дніпра практично з самого початку війни на Донбасі розвозила по шпиталях поранених бійців. За цей час попутниками Ані та її друзів стали більше тисячі осіб, що побачили війну в обличчя, а вона записувала їх розмови в дорозі. Одне з оповідань цитують Патріоти України:


"На утро мне уже налили литровую кружку чая и попросили рассказать, как спастись от холода вообще, а не только, когда ноги промокли. Какой-то подвох я почувствовал сразу, но почему-то потерял бдительность и пустился в рассказы.) Вспомнилось, как мы с Басей штурмовали склон по середину бедра в снегу, когда вдруг резко похолодало, а ветер стал таким пронизывающим, что на мне зашевелились носки. Вернее, так показалось. Бася порвала перчатки об острые ледяные края, но молча карабкалась, не оставляя от маникюра и следа. Хотя их, европейский, маникюр уже тогда радикально отличался от нашего и не предусматривал отросших когтей, покрытых толстым слоем лака. Я видел, что она замерзла крепко и, добравшись до плато, отдал ей свитер.

— Ты же знаешь. Сама говорила. Мне жарко.

— Dziekuje.

— Товарищ командир, я не пойму, так вы с этой Басей таки в отношениях состояли?

— Какой догадливый!

— А зачем скрывали?

— Обидеть не хотел. Последний раз я жил в Польше два года и за это время написал ей ровно 730 признаний. А потом закончилась моя рабочая виза. И еще отец слёг.

— Так взяли бы ее с собой.

— У нее бизнес семейный. Как бросить? Поэтому в один день собрался и ушел.

— Куда?

— Домой.

— Так она переживала, наверное.

— Мне даже казалось, что она умерла. И я умер вместе с ней. Часто во сне слышу "moj ojczysty Aleksander".

— А вы, бывает, какую-то несуразицу тоже говорите.

— Не прислушивайся, значит. Мы вообще-то про холод говорили? Правда?

— Так в вашем случае я все понял, а нам как уберечься, если некому свитером поделиться?

— Внушай себе. Внушай все, что хочешь.

— Это медитация?

— Пусть так. Слушай, у меня закрадывается подозрение, что тебя вовсе не холод интересует, а моя личная жизнь.

— Немножко. Понимаете, когда взрослый мужик с такой бородой, как у вас, все свободное время молчит, читает или что-то пишет, то о чем можно подумать?

— Послушай, ты же на войне. А тут тебе думать о том, чтобы живым вернуться.

— Я хочу, чтобы и вы тоже вернулись. А она есть в Интернете? Можете показать?

— Ты с ума сошел! Зачем?

— Ну одним глазком глянуть.

— Обойдешься.

— Там просто посылку волонтеры привезли, говорят, поляки передали. Я фамилию не помню, а имя точно было Barbara написано. Не ваша Бася?

— ...

— Почему молчите?

— Нашла, думаешь?

— Нашла...".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Трупы, трупы, трупы наших бойцов. Они везде. Насколько достаёт глаз - везде мертвецы": Z-воєнкор опублікував сповідь недобитого окупанда з Вовчанська

п’ятниця, 22 листопад 2024, 7:25

Поки живі окупанти на півночі Харківщини нажахані втратами своїх військ і сприймають поранення та евакуацію з полю бою як щасливий квиток, єдина можливість ще пожити, зазначають Патріоти України. Ось який матеріал з цього приводу знайшов та переказав Ю...

Хіти тижня. Народні прикмети на 22 листопада: Цього дня не варто дарувати квіти, випивати та позичати сусідкам сьогодні не варто позичати сіль і цукор, тим більше - гроші

п’ятниця, 22 листопад 2024, 7:05

Православне свято 22 листопада за новим календарем (5 грудня за старим) - день пам'яті святителя Прокопія, який володів даром чудотворення і привів у християнську віру чимало людей (У народі - Прокоп'єв день, - Патріоти України). Українські віряни тако...