Корвети - це добре, але не зараз: Чому і у що Україна вкладає шалені кошти в "ненагальних" ВМС

"Перспективи розвитку українського військового флоту на цьому тижні отримали реальні обриси. Начальник управління комунікацій та преси Міністерства оборони України Оксана Гаврилюк заявила, що ВМСУ до 2020 року отримають в своє розпорядження близько 30 бойових кораблів і катерів. Спробуємо розібратися чи під силу Україні зараз переозброєння флоту і яка реально на сьогоднішній день існує концепція застосування цього виду збройних сил", - написав Михайло Жирохов у статті для depo.ua, передають Патріоти України.

До російського вторгнення в складі ВМС України перебувало чотири корвети, по одному фрегату і підводному човну, 26 допоміжних кораблів і 35 літаків. Проте вивести з Криму вдалося тільки частину цієї техніки – росіяни забрали 20 найбільш сучасних суден.

Практично відразу почалися розмови на найвищому рівні про відродження флоту, які упиралися в небажання флотського командування займатися реальними справами. Зараз, після того, як у відставку був відправлений командувач ВМФ України Анатолій Гайдук, а на його місце прийшов Ігор Воронченко, справа зрушила з мертвої точки.

Причому різко змінилися погляди на майбутнє флоту. Якщо при колишньому командуванні пріоритет надавався продовженню будівництва багатоцільового корвета проекту 58250 і будівництву ще трьох таких бойових кораблів, а також поповненню Військово-Морських сил 2-4 надмалими, малими або навіть середніми підводними човнами, як основам корабельних бойових можливостей 2020 року, то тепер основою мобільного флоту будуть катери різних класів. На сьогоднішній день Міноборони уклало контракти на будівництво чотирьох броньованих артилерійських і двох десантних катерів. Ще два бойові катери вже побудовані.

І для цього є причини – насамперед, звичайно, економічного порядку. Той же проект створення багатоцільового корвета був відкритий ще у 2005 році (тобто проектам вже 11 років). Перший корабель серії був закладений на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві в травні 2010 року і прості розрахунки показують, що якщо продовжити будівництво головного корабля існуючими темпами, то потрібно ще... майже 14 років. Тому виникає цілком резонне питання - якими силами і засобами захистити державу в цей період? А скільки ще потрібно часу не тільки для будівництва, але і для подальшої модернізації інших кораблів цього класу, тому що до моменту закінчення будівництва на 25-му році своєї історії вони вже будуть морально і технологічно застарілими?

Є й інша сторона питання - після втрати Криму Україна не має інфраструктури базування для кораблів такого класу, її потрібно створювати з нуля. Формування такої бази – це колосальні гроші, яких у держави просто немає.

Орієнтовна вартість будівництва корвета — 250 мільйонів євро, закупівлі малого підводного човна — 200 мільйонів доларів США. А створення угруповання з трьох багатоцільових корветів, двох малих і одного середнього підводних човнів, разом з кораблями (катерами) охороною і будівництвом берегової інфраструктури базування вимагає... 55,1 мільярда гривень. При цьому з річного оборонного бюджету на розвиток корабельного складу ВМС України может піти 1 мільярд гривень, тобто на все про все знадобиться... 55 років.

Набагато реалістичнішими виглядають нинішні плани створення основи флоту на базі будівництва значної кількості (десятків) високотехнологічних, але в той же час, відносно дешевих катерів різноманітного призначення - патрульних, ракетних, протимінних, сил спеціальних операцій і т. п. При цьому інструментами збалансування та доповнення зазначеного потенціалу слід розглядати нечисленні малі бойові кораблі інші класи, в першу чергу патрульні корвети.

Співвідношення вартості одного бойового катера до вартості багатоцільового корвета становить 1:15-200, а розрахункова потреба на створення збалансованих бойових можливостей ВМС на базі численних малих швидкісних бойових платформ, доповнених кількома малими кораблями інших класів разом з удосконаленням інфраструктури — до 7 мільярдів гривень. Ось ці цифри у додатку до кінця 2020 року цілком реальні.

Звичайно, при цьому можливості ВМСУ діяти у відкритому морі будуть дещо обмежені, проте правильно розставлені пріоритети допоможуть наростити військово-морський потенціал, необхідний для захисту держави.