"Красномовний заповідник-карантин радянського спадку" - блогер про єдине місце в Україні, де не варто проводити декомунізацію

"В Україні є місце, де справді не варто проводити декомунізацію. Це зона ураження радіаційним викидом з Чорнобильскої АЕС – один з останніх акцентованих подарунків і спадків, залишених нашій країні від радянської імперії." Про це пише Володимир Шередега на сайті каналу 24, передають Патріоти України, продовжуючи:

Саме ця зона і могла б стати ідеальним місцем для створення так званого музею соціалістичного минулого, яким вже декілька років у нас намагаються хоч трошки заспокоїти закінчених ватників, що дуже сильно переживають за долю навіть вже демонтованих пам'ятників Леніну. Зона стала б не просто музеєм, а і дуже яскравим прикладом усього соціалістичного спадку.

В місті Чорнобиль пам'ятник Леніну досі стоїть цілий і неушкоджений. І його не треба там зносити, або демонтувати. Так само мають залишитись і усі радянські герби та символи на багатоповерхівках покинутої Прип'яті.

Більше того, в найближчому майбутньому в Чорнобильску зону розумно було б звезти усіх врешті-решт таки демонтованих, або знесених Ленінів, Щорсів та Косіорів, а за ними вже незабаром також Жукових, Зигіних і Ватутіних. Тих, яких розумні люди до того моменту ще досі не переплавлять на гармати, чи якісь інші хоча б трошки корисні речі. Усі зірки, серпи і молоти з українських станцій метро, фасадів ВДНГ, стел і монументів слід також звезти туди.

Зона стане неймовірно красномовним заповідником-карантином радянського спадку. В найбільш достойному, символічному й показовому вигляді. Кожен страждаючий за славним радянським минулим буде мати можливість поїхати туди і вгамувати свою ностальгію, зробивши певний внесок в український оборонний бюджет. Більше того, подібні прагнення будуть заохочуватись на всіх рівнях. Для всіх бажаючих розумним буде розгорнути цілу паломницьку комуністичну Мекку.

Напіврозвалені, покинуті, безлюдні міста й селища зони відчуження у майбутньому стали б для усього Світу ідеальною інсталяцією комуністичного раю. Більш красномовною, ніж меморіали жертвам репресій, чи колишні концентраційні табори смерті, з яких іноді роблять сучасні музеї. Саме тим місцем, в якому настільки довгоочікуваний комунізм врешті-решт все ж буде остаточно і безповоротно побудовано.

В кінці кінців, ми будемо сильно сподіватись на те, що вже скоро услід за усіма своїми Ленінами на постійне поселення в зону переїдуть і усі українські соціалісти, які ще дотягнуть до того часу. Навіть ті з них, які вже двадцять з лишнім років намагаються робити вигляд, що вони зовсім і не соціалісти.