"Люди добрі, вдумайтеся в ці цифри. Вони дуже страшні! Адже за ними горе, сльози матерів, вдів, сиріт", - блогер про останні кілька днів в АТО

"Не буду вас втомлювати довгими розповідями про те, де і з чого російські терористи та окупанти обстрілювали українські землі, вбиваючи та каліча все живе, цілеспрямовано і методично руйнуючи мирні міста та села, тримаючи в постійному страху все населення. Так як все це можна рахувати нескінченно, та й не це найголовніше. Для нас найголовніше - наслідки. Це те, до чого вони привели, призводять і де відповідь на найголовніше питання - коли всі ці безчинства, вакханалія та масові вбивства припиняться?", - пише Віталій Клим на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України, та продовжує:

"Люди добрі, вдумайтеся в ці цифри. А вони страшні, дуже страшні! Я не сухий статист, і ніколи ним не буду. Адже за цими цифрами горе, трагедія, сльози матерів, вдів, сиріт... Це долі сотень людей, а на виході, це і доля нашої Батьківщини, майбутнього, як і всієї нації... Україно, нація, народ чесний та шляхетний!

За кілька діб, починаючи з 8 червня і до теперішнього часу, в результаті масових обстрілів наших позицій, а також жорстокого придушення і припинення спроб прориву оборони, смертю хоробрих загинули 7 наших воїнів, а 33 побратима отримали поранення різного ступеня тяжкості. Також отримали поранення 4 мирних, серед яких зовсім маленький хлопчик. Ось такі справи, реалії...

Полеглим Героям, вічна слава і пам'ять! Ви завжди залишитеся в серці українського народу і Ваш подвиг ніколи не бидет забутим, як і ніщо не забуте! Пораненим побратимам одне побажання - повного зцілення, сил, терпіння, якнайшвидшого повернення на бойові позиції! Ангельські душі загиблих хлопців вимагають помсти! Ніхто не повинен піти від справедливого покарання і кари народної! Ніхто і ніколи!
Хай вибачить та береже усiх Господь!

Нелюди! Схаменіться!
Кров людська — не водиця!
Жити так не годиться.
Вам ваш гріх не проститься.
Воїнів прямо з неба
В рай пустили далебі?
Їм до діточок треба,
Мама кличе до себе…
Ворог вороном кряче,
А дружинонька плаче:
«Де ти, любий козаче?»
Горе горем віддяче
За провини ворожі.
Не було чом сторожі?
Плачуть на дощі рожі
На останньому ложі.
Хлопчики любі наші,
Ігорі, Колі, Саші…
В полум’ї тіла ваші,
Світ померкнув від сажі…
Ріками ллються сльози,
Похилилися лози…
Цілий світ у облозі…
Досить, Путлере, досить!!!!

Слава Україні! Слава Нації! Смерть ворогам та окупантам!"