Масниця для українців привід готувати вареники, а не млинці

В Україні останній тиждень перед Великим постом називають Сиропусним або Масницею. За звичаєм, цього тижня відмовлялися від м’яса, натомість готували з молочних продуктів, зокрема сиру, що й дало назву цим дням, інформують Патріоти України з посиланням на zaxid.net.

Згідно з традицією, у цей час українці ліпили вареники із сиром і йшли по домівках неодружених хлопців чи дівчат, аби покарати тих, хто не встиг одружитися чи вийти заміж. Проте у радянські часи відзначення цього свята перейняло багато російських деталей, найвідоміша з яких випікання млинців. Натомість етнологи вважають, що цей обряд українцям ментально чужий і радять повертати старі традиції.

Ось що про це думають етнологи, релігієзнавці, культурологи та фольклористи і що робили українці у останній тиждень перед постом (цього року 20 - 26 лютого).

Юрій Пуківський, етнолог: «Вареники за формою нагадують місяць, а піст починався за кілька днів до весняного рівнодення»

Період перед Великим постом історично в Україні називали Масницею, а слово Масляна виникло як адаптована форма від російського «Масленица». Цей період завжди відзначали гучно з масовими забавами і супроводжували пишними столами: насамперед з сирними стравами, від яких невдовзі треба було відмовитися.

Згідно з традицією, класичною українською стравою, яку готували у ці дні, є вареники з сиром, у поляків – це пончики з начинкою, у хорватів – пиріжки з повидлом, у росіян – млинці. Вареники готували не випадково, це одна із найстаріших українських обрядових страв. Іще одна версія ліплення вареників – це їхня схожість за формою до місяця, оскільки піст розпочинався орієнтовно перед весняним рівноденням.

Найвідомішим обрядом Масниці є «Колодка» або «Колодій». Компанія одружених жінок збиралася у когось вдома, готували пишне застілля, обов’язково приносили поліно чи колодку. Дерево прикрашали стрічками і йшли з ним по домівках неодружених хлопців чи дівчат. У такий спосіб вони «карали» тих, хто вчасно не одружилися чи не вийшли заміж і дбали про демографічне становище. Насправді це було символічне осудження, яке сприймали як жарт.

Подібні звичаї є у Словенії та Хорватії, натомість у Росії нічого схожого не було.

Головними суб’єктами цих свят завжди були жінки. Саме вони у цей час ініціювали створення дерев’яної ляльки-дитини, імітували її народження і поховання. Історики трактують цей звичай як трансформацію найдавнішого обряду виготовлення і знищення уособлення зими.

В радянський час традицію Масниці культивували на державному рівні, але заохочували проводити цей день за російським сценарієм – з млинцями. От що цікаво, що у Росії – це одна із небагатьох традицій, пов’язаних із християнським циклом, колядок чи щедрівок, у них нема, можливо саме тому цю традицію так пропагують.

Михайло Кобрин, релігієзнавець: «У Західній Європі дуже схожою є традиція карнавалів, що в перекладі з латині якраз і означає «прощавай, м'ясо»

Християнство в Україні дуже перемішане із язичництвом. Це можна прослідкувати майже протягом усього календарного року: від Івана Купала і до колядок.

Період перед Великим постом для християн дуже особливий, саме тому у церквах читають притчі про митаря та фарисея, про блудного сина, історії про покаяння. Церква нагадує людям, що за гріхи прийде розплата, а основними шляхами, через які людина може спатися, є молитва, милостиня та піст.

За тиждень до Масниці, християни мають М’ясопусний тиждень – останній тиждень коли «відпускають м'ясо», наїдаються його досхочу перед постом. У Західній Європі дуже схожою є традиція карнавалів, що в перекладі з латині якраз і означає «прощавай, м'ясо». Опісля М’ясопусного тижня починається Сиропусний, у цей період можна вживати їжу тваринного погодження, тобто сир, яйця, молоко, але вже не м'ясо.

Наголошу, що українські та російські свята відрізняють ментально, про це писав іще Микола Костомаров у своїй праці «Дві руські народності». До прикладу, українська традиція орієнтована на громаду, є більш демократичною, цінує жінок; натомість російська культура є центристською та імперською. Наведу такий приклад, українська традиція передбачає традицію колодки, де жінки йдуть до неодружених чоловіків і «дорікають», що ті досі не справили весілля. Це гарно ілюструє, що жінка має вагу і авторитет у суспільстві. А от вам інший обряд з Росії: господиня дому не сідала за стіл із гостями, виходила лише наприкінці у найпишніших нарядах, подавала чарку із напоєм, вони її випивали і цілували у щоку. Тут гарно можна прослідкувати різницю між статусом жінки у Росії та Україні.

Оксана Дарморіз, культурологиня: «У новинах і у рекламі, чомусь, усе більше пропозицій насмажити млинців»

Масляниця з російськими традиціями активно пропагується і святкується у Харкові, Києві та Херсоні, тобто у східних та південних областях.

Наші традиції місцями плутаються, але якщо ми хочемо їх відновлювати – то треба робити це без перебирання російських «слідів» і підміни понять. Звісно, у наукових працях вдосталь інформації про різницю між українськими та російськими традиціями, але у новинах і у рекламі, чомусь, усе більше пропозицій насмажити млинців. Мені це дуже дивно!

Слід враховувати, що ми маємо постколоніальну культуру, різні наші території пережили дві імперії, тоталітарну державу, де зробили усе, щоб нівелювати наші традиції. Українська культура дуже давня, але у плані самоусвідомлення вона дуже молода, тому треба зважати на усі перипетії довкола таких свят.

Ігор Бущак, дослідник дитячого фольклору: «Плутанина між святами могла виникнути і через схожі назви»

Нескладно пояснити, чому, наприклад, на Сході більше людей знає про російську традицію святкування і менше про ніші звичаї, як от носіння колодки. Вони живуть ближче до російського кордону, отримують звідти новин та реклами. Це пов’язано із інформаційними ресурсами на цих територіях, але ми маємо усі можливості, щоб змінити це. В українській традиції завжди багато уваги приділяли вихованню дітей, а момент з носінням колодки по хатах якраз ілюструє, що ми завжди культивували родину і заохочували створювати нові сім’ї.

Плутанина між святами могла виникнути і через схожі назви, бо Масляниця – від російського слова масло, тобто олія, на якій і готують млинці; а українська назва Масниця – від слова масний, тобто жирний, йде мова, що ми останній тиждень маємо можливість їсти жирні страви.