"Моя війна: два життя Василя Сліпака": "У нього було все, про що може мріяти виходець із простої української сім’ї: слава, любов, Франція", - режисер

В основі фільму – історія про українського оперного співака Василя Сліпака, що здобув визнання на сцені Паризької опери, але покинув усе та поїхав добровольцем у зону АТО, однак картина не про війну, а про життя та цінності, якими не можна нехтувати. Про це Леонід Канфер розповів в інтерв’ю Радіо Свобода, передають Патріоти України.

З цим фільмом склалася дуже цікава історія. Два режисери – Леонід Кантер та Леонід Канфер майже одночасно взялися знімати фільм, головним героєм якого став Василь Сліпак. Часто виникала плутанина. Але ці стрічки зовсім різні.

Чому про Василя Сліпака?

– Я не знав Василя Сліпака, до його загибелі. Лише з того часу я почав дізнаватися обставини, і у мене виникла ідея зняти про нього фільм. Ми об’єдналися із сім’єю Сліпака. Саме із пропозиції його рідних створити фільм розпочалася робота, яка тривала півроку.

Які використовували матеріали?

– Всі використані матеріали вже були показані по телебаченню або в інтернеті. Ми використовували архівні файли, але їх у фільмі малий відсоток. Близько 70% фільму – наша особиста зйомка.

Про що історія?

– Це – фільм не про Василя Сліпака, хоча саме він – головний герой. Він навіть не про Україну, хоча її у цій стрічці 90%. Це – фільм про цінності. Про найголовнішу з них, заради якої загинув Сліпак.

Багато людей головними цінностями у житті вважають сім’ю, дітей, домівку. Деякі досі не можуть зрозуміти, за що ж загинув Василь Сліпак, адже у нього було все, про що може мріяти виходець із простої української сім’ї: слава, любов, Франція.

Більшість не розуміє, заради чого Сліпак поставив все це на карту. Потрібно не просто показати, яким він був чоловіком, а пояснити глядачеві, навіщо все це. Своїм фільмом ми відповідаємо на це запитання.

Про особливість фільму

– Взагалі ця стрічка дуже особиста. У ній є частина моєї історії. Я довго сумнівався, чи варто це показувати, але в процесі зйомки виникли певні обставини, котрі переконали мене у необхідності це зробити.

Якщо говорити про особливості під час зйомки: найбільше мене дивувало, що люди, які працювали з Василем Сліпаком, знали його багато років, не розуміли, заради чого він пішов воювати в зону АТО.

Багато хто вважає дивним, що закадровий текст фільму лунатиме російською мовою. Цей текст мій, і я його читаю російською, бо я носій цієї мови. Мені здається, це – плюс цього фільму. Бо, на мою думку, в першу чергу його мають побачити жителі східних областей України та Росії. Росіяни повинні знати цю історію, розуміти, що відбувається, і відчути частку своєї відповідальності за це. Але, окрім того, я дотримуюся певних цінностей, думаю, вони ідентичні тим, які сповідував сам Василь Сліпак.

Про майбутнє фільму

– Я навмисне не домовлявся про трансляцію цього фільму на телебаченні, бо я хотів зробити його таким, яким я його бачу. Без втручання корпоративних речей. Я не знаю, чи цей фільм, у тому вигляді, в якому він є, покажуть по телебаченню. Але я дуже сподіваюся, що він вийде у прокат в кінотеатрах або поїде на фестивалі.