"Наближені до ватажка "ДНР" вже мріють, щоб "республіки" не стало", - блогер

"Однак зараз зізнатися в тому, що створення фейкових російських квазіутворень було пагубним, можуть далеко не всі донеччани. Як казав класик, мало хто може це зробити.

Так вийшло, що одними з трошки більше усвідомлюючих масштаби російської клоаки виявилися саме "чиновники" топового рангу. Дехто з керівництва "адміністрації" Захарченка, маючи доступ до "офіційної" електронної пошти, вирішив натякнути, що ватажок терористів працює на Україну. Для цього вони розіслали привітання до Дня Незалежності усім бюджетникам, мовляв, Захарченко святкує 24 серпня. Вийшло, звісно, незграбно, адже вирахувати "диверсантів" можуть ну дуже легко.

Відправлять кудись на підвал, можливо, закатують, але ж мова не про те. Уявляєте, що потрібно було зробити, щоб твої ж поплічники, які пройшли суворі перевірки ФСБ, які у 2014-му спалили українські паспорти та зривали собі горлянки від криків про пиню, якому терміново треба щось кудись ввести, розчарувалися в усьому. Ці люди, що створили розсилку, мають доступ до "державної таємниці", бачать, що коїться у кулуарах "ДНР", та роблять висновки, оскільки реальність взагалі відрізняється від того, що показують по ТБ. Більше того, вони працюють із документацією як російською, так і внутрішньою, в яких відображається справжній стан життя "республіки", розпилів та дій окупантів.

Треба зазначити, що чим довше існують на карті України тимчасово окуповані території, тим більше подібних людей, які розуміють, що за рахунок іх колись комфортного життя Путін грає у свої геополітичні іграшки. Що ватажки терористів взагалі не думають ні про що, окрім власного збагачення та безпеки свого життя.

Але ж і Україну вони не люблять. Пропаганда засіла у розумі настільки глибоко, що вони не сприймають свою ж Батьківщину як країну взагалі. Порошенко для них – ворог #1, тому що у голові колаборантів саме він уособлює відхід від ситості до голоду, зміну доброго достатку на існування в якості жебраків.

Як це змінити, біс його зна, але радує, що настрої населення все ж таки змінюються з "ура, "ДНР" до "нафіг бойовиків та росіян". Такі думки лунають дедалі частіше. Морозиво, присутність банківських установ, нормальної поліції (де ж її взагалі візьмеш, навіть, на вільній території?) та безоплатного гуманітарного хліба та звичайні українські ціни у супермаркетах дадуть зрозуміти остаточно, що в Україні їм живеться краще, аніж було при окупантах. Але для цього треба інтегрувати Донбас, що, безумовно, колись станеться".