"Нафта дешевша за горілку, санкції стають сильнішими, ще й французького вина та сирів немає", - Дід Панас про "котячі сльози" росіян

"Вчора до мене приходили техніки, встановлювати телефонію-інтернет та всяке інше причиндалля – я змінив собі пакет. Поки вони вовтузились, мій кіт вистрибнув за двері, а я того не помітив та зачинив їх (тут слід пояснити, що кіт у мене – виключно домашня тваринка, яка звикла до тепла, постійно повного мисничка та загального поклоніння)", - пише блогер Дід Панас на сайті 24tv.ua, передають Патріоти України.

Коли я схаменувся, що кота ж нема вдома, тай визирнув за двері – побачив достойне всілякого жалю видовище: сидить мій бідолашний Дживс на холодній підлозі, в повній прострації, з притуленими вушками та німим питанням ув оченятах: ззззаааа щщщооооо?!!

Він же ж, дурник вухатий, гадав – за ним вискочать, на руці візьмуть, попестять тай понесуть додому, в тепло... а за ним двері зачинили тай забули аж на дві годити. Велика Бастет, за що караєш?

Це була преамбула. А тепер, як писали брати Стругацькі, буде амбула. Читаю я деякі не вельми політизовані роїські форуми – такі, де зазвичай, до війни, збирались всілякі пікапери, любителі крутих автівок та знавці швейцарських сирів з французькими винами.

Так ото ж: майже всі вони нині позакривалися, а ті, які залишилися, розмаять повідомленнями про дешевий розпродаж останніх шин від "Інфініті" та останніх костюмів від Бріоні. А в інших дописах переважає та сама паніка, яка охопила мого кота: за що?! Вони ж бо думали – ну, криза, ну то й що, це ж, як в 1998-му: трошечки погано, а потім – назад, до тепла та повного мисничка, до загальної пошани, бо ж "в Россіє єсть нєфть – в Міланє єсть я!".

І от, сидять вони на холоднючих сходах, а двері за ними зачинили й, на відміну від мене, ніхто відчиняти та пускати назад не збирається. Ні швейцарських сирів, а ні французького вина в мисничку.

І нафта дешевша за горілку, і санкції стають лише щільнішими, і виявляється, що роки минулі були золотими, а нині їх нема і більш, здається, вони вже не повернуться. А за що? Че ми такова сдєлалі? Ми ж взагалі політикою не цікавимося, хоча, звісно, Кримнаш, а Путін – нашефсьо, але ж це є аксіоми, як для мого кота – тепла домівка та смачнюща соєва паличка від "Віскас", що тхне якимось лайном, прости Господи... Пустіть погрітися, фашисти ви, капіталісти кляті...

Так ото ж: кота я з радістю повернув до рідної хатини. Бо маленький, беззахисний та вкрай зворушливий пухнастик, якого я несамовито люблю. І всієї його шкоди – насцяти на ганчірку, а на те муркотіння та домашнього затишку від нього – просто нескінченна кількість.

А отих пацюків, які вважали себе надлюдьми через дорожнечу смердючої масної рідини з решток доісторичних тварюк – не жаль взагалі. Двері зачинилися.