"Ніхто тут не робить зауваження за те, що ти п’єш чи їси на парі": Студент-українець про навчання у американському виші

Репутація університету практиків, а не теоретиків взялася у Стенфорда не на порожньому місці.

Стенфордський університет. Фото: stanford.edu.

"Враження від другого тижня навчання в Стенфорді, або Чим топові західні університети відрізняються від українських. На першій парі ми розбираємо відновлення шкільної системи в Новому Орлеані після урагану Катріна, через який місцевий шкільний округ було в прямому сенсі цього слова стерто з лиця землі. Перед класом усі прочитали докладний опис того, як купка волонтерів на чолі із Сарою Асдін узялася за відчайдушну місію відновлення освіти в місті, а тепер ми розбираємо кожне прийняте тоді рішення, дискутуємо, які помилки були допущені й чи можна було зробити краще", - пише Іван Примаченко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Хтось цитує статтю з домашнього читання, хтось власний досвід, часом дискусія переростає в запальну суперечку, але завжди з повагою до думки один одного. Все це більше нагадує засідання справжнього штабу з подолання кризової ситуації, ніж університетську пару. Наприкінці заняття до нас приходить сама Сара Асдін – їй можна поставити запитання чи подискутувати, чим ми й займаємося наступні півгодини.

Тут люблять довгі й напружені пари – три години активних дискусій із перервою в п'ять хвилин є нормою. Деякі пари тривають п'ять годин. Викладачі постійно підганяють уперед, жорстко тримають темп, намагаються вичавити максимум користі з кожної хвилини – час у Стенфорді безцінний. До речі, ніхто тут не робить зауваження за те, що ти п’єш чи тихенько їси на довгій парі – всі розуміють, що для навчання потрібні сили.

Окремий кайф – однокурсники. Зі мною разом навчаються колишній пілот ізраїльських військово-повітряних сил, розробниця комп'ютерних навчальних ігор, співробітниця міністерства освіти Сінгапуру, шкільний вчитель із неблагополучного району Лос-Анджелеса й інвестиційний банкір із Японії. Історія кожного – неймовірна. Не встигаєш домовлятися про зустрічі за кавою, аби краще познайомитися й розпитати про їхній унікальний досвід.

Середній вік студентів магістратури тут – 25-30 років. Більшість іде кілька років попрацювати після завершення бакалаврату й лише після цього повертається завершити навчання. Але не рідкість люди в 40 і 50. На мої пари в бізнес-школі ходить студент під 70 років – жваво бере участь у дискусіях і своїм досвідом вносить серйозний внесок у роботу.

Звичайно, особливі потреби не можуть стати на заваді навчанню. Майже всі двері обладнані спеціальним пристроєм, щоб їх легко було відчиняти людям на візку, а пандуси й ліфти доступні в кожній будівлі. Через електронну систему можна повідомити технічну службу та викладача про ваші особливі потреби – вони підготують усю необхідну технічну й методичну підтримку на початок пари. Своїх студентів і співробітників тут цінують.

Крім того, в Стенфорді цінують свою історію – хоча університетові нема й 130 років, і він є наймолодшим серед провідних світових вишів. Над кампусом височіє Башта Гувера, названа на честь випускника Стенфорду, що став президентом США. В офісі, де ми працюємо, відвідувачів зустрічає табличка, що це найстаріша будівля на кампусі, та що колись у гуртожитку, який тут містився, жив Стейнбек. Всі будівлі й левова частка аудиторій мають власні імена – як правило, на честь видатних випускників і донорів, завдяки пожертвам яких ці будівлі були побудовані. Університет пам'ятає всіх, хто йому допоміг, і пишається успіхами всіх, хто колись вчився тут. А вчився тут багато хто: від засновників Google Бріна та Пейджа до легендарного гравця в гольф Тайґера Вудса.

А ще відомі люди люблять кидати Стенфорд, аби поспішати творити великі справи. Джон Кеннеді кинув місцевий MBA, а Ілон Маск через два дні після старту навчання покинув докторську програму, щоб зайнятися бізнесом. Як не крути, але репутація університету практиків, а не теоретиків взялася у Стенфорда не на порожньому місці.

Коли почало здаватися, що більше мене нічого не здивує, я потрапив до університетської бібліотеки. Більшу її частину займають безкінечні полиці із книгами, де сконцентровані саме ті праці, які викладачі задають читати своїм студентам. Достатньо ввести назву на сайті бібліотеки, й на електронній мапі тобі негайно покажуть, де знайти жадану книжку. Не потрібно нічого замовляти й чекати – приходь і читай. А щоб читати було зручніше, навколо полиць із книгами розташована купа спеціально обладнаних для навчання місць: від робочих столів і зручних диванів до кімнат для колективної роботи. Все оточення тут зроблене так, щоб байдикувати було складніше, ніж учитися. І де все це було в мої студентські роки?".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Ексглава МЗС Австрії, здається, так і не зрозуміла, що зробила не так. І продовжує радісно співпрацювати з пропагандою Кремля", - Голобуцький

четвер, 7 липень 2022, 0:00

"Отак воно й буває: спочатку танцюєш з Путіним, а тоді тебе змушують звільнитись зі структур "Роснефти" і ти тікаєш світ за очі, бо тобі погрожують через співпрацю з вбивцею", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейс...

"Буде отруєний у власному кабінеті": Екстрасенс назвав дату та причину смерті Путіна

середа, 6 липень 2022, 13:40

Екстрасенс Олександр Кантоністов передбачив, що диктатор зіткнеться зі «спробами отруєння та фізичними нападами», оскільки його «манія» та «психічні розлади» виходять з-під контролю, передають Патріоти України. Експерт вважає, що Путін не доживе до осе...