Одним з перших пішов захищати Батьківщину: "Не удостоєний навіть медалі..", - військовий журналіс про загиблого героя батальйону Кульчицького

Недавні урочистості з нагоди другої річниці створення першого добровольчого резервного батальйону Національної гвардії України, який нині офіційно носить ім'я свого творця, генерал-майора Сергія Кульчицького - привід не тільки привітати бійців, для яких прізвище Сергія Петровича вже стало "трендом" (їх же ж так і іменують - "Кульчицькі"), але і пом'янути полеглих побратимів. Про це пише військовий журналіст Сергій Коваленко на сайті Цензор.нет, інформують Патріоти України, і продовжує:

Опублікований 17 березня в блозі сайту відгук міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова містить такі цифри втрат батальйону, цитую: "25 бійців батальйону загинули. 82 отримали поранення". Про 25 загиблих "Кульчицьких" згадав у своєму виступі і Президент України Петро Порошенко.

Однак уважний підрахунок за списком волонтерського проекту "Книга Пам'яті полеглих за Україну" дає інший результат: в ньому фігурують 24 полеглих добровольця. Причому один з цих Воїнів - досі не визнаний, і не відзначений посмертно державною нагородою ...

Йдеться про колишнього міліціонера та колишнього активіста столичного Євромайдану. Ігор Володимирович Гейсун закінчив Деражнянський професійний аграрний ліцей, пройшов строкову військову службу у внутрішніх військах МВС, пізніше працював лісорубом і охоронцем, служив в хмельницькому "Беркуті" і карному розшуку. Брав участь в Революції Гідності в складі 3-ї сотні Самооборони, в березні 2014-го разом з товаришами вступив у 1-й резервний батальйон НГУ, в якому він командував взводом (за іншими даними - був командиром відділення).

9 травня, незадовго до свого 36-річчя, Ігор пропав безвісти, повертаючись до підрозділу з відпустки, і останнє, що було відомо про нього - телефонний дзвінок командиру роти, Ігор встиг повідомити що попутна машина, на якій він добирався, потрапила в засідку сепаратистів, потім в трубці пролунали постріли, і зв'язок обірвався ... у той же день в Краматорську з банківської карти гвардійця були зняті всі гроші - 4000 гривень.

Зрозуміло, родичі і однополчани відмовлялися вірити в найгірше, поки вже після звільнення Слов'янська тіло Ігоря не було виявлено в одному з безіменних поховань - з трьома вогнепальними пораненнями і слідами побиття. Очевидно, вбивці зрозуміли, хто потрапив їм у руки - знущаючись над тілом, вони запхали в рот Ігоря його посвідчення.

1 вересня 2014 року Ігоря був перепоховано у селі Новостроївка Деражнянського району Хмельницької області. У нього залишилися дружина і 6-річна дочка.

У березні минулого року пам'ять Ігоря Гейсуна його земляки увічнили меморіальною дошкою на фасаді Деражнянського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів №2", разом із ще трьома випускниками цього навчального закладу - Героєм України Іваном Зубковим, кавалерами ордена "За мужність" Євгеном Андріюком та Віталієм Каракулою. Різниця в тому, що перший із загиблих в АТО добровольців-резервістів Нацгвардії - не удостоєний навіть медалі ...