Паска чи куліч? Як правильно тепер називати великодній смаколик, якщо українська земля розорена "Градами"

Хтозна, кому була потрібна ця дискусія. Хоча й не важко здогадатися. За словником, «куліч» - слово грецького походження, традиційна назва великоднього хліба в Росії та місцях проживання росіян, передають Патріоти України з посиланням на Бізнес Область.

Український аналог – «паска». Тих, кого ця дискусія заділа за живе, доводили, що вони споконвіку українці, а в селах, звідки родом, на Великдень пекли кулічі. Причому, не тільки на Сході, але й на Заході. Приміром, одна з опонентів цієї дискусії зізнається, що паски навчилась пекти в Криму, у тіток чоловіка, які після війни переселилися на півострів з Полтавщини. Паски смачні, і називали винятково пасками. Слово «куліч» вони зроду не чули, навіть не знають, що воно таке. А ось, три роки тому ці тітки наввипередки здоровенними каструлями свої смачнючі борщі таскали «зеленим чоловічкам», бо ж «шош вони там рідненькі всухом’ятку»…

Риторичною стала й відповідь Мартина Бреста. Він розповів у себе на сторінці «Фейсбука» про церкву, до якої ходила його бабуся у Горлівці, а разом з нею й він. Це у вісімдесяті роки.
«Рано вранці. О четвертій годині ми вставали. На мене вдягали всю одежу, що була вдома, і мені потім було страшно жарко. Церква неподалік від бабусиної хати, за пару кілометрів. Дивно, що в шахтарському місті вона зберіглася. Церква маленька, побілена… Жалюгідна. А на дзвіниці, такій же побіленій, замість дзвонів висіли куски рейок… Різна за довжиною. Вони розгойдувались, а між ними з молотками в обох руках орудував бородатий дядько. Його рук так дивовижно мелькали поміж рейок… Їхнє звучання подібне до дзвонів, але це, на жаль, були не дзвони», - згадує Мартин. Після церкви, як й всі радянські діти того часу, він об’їдав парочку пасочок зверху, там, де хрусткий цукор, та закусював солодке крашанками, пофарбованих у цибулинній шкарлупі. Кілька десятків яєць його бабуся варила у відрі, що дивувало неменше, аніж безліч пасок та свічок, що залишались з минулорічного Великодня. Втім бабуся пекла нові паски на Великдень, і також дуже-дуже багато. І коли поралася з пасочками, її руки також дивовижно швидко мелькали біля печі, як й в того бородатого дядьки на дзвіниці…
«Слово «куліч» я вперше прочитав у книжці. Мені було тоді десь шість років. Зараз мені тридцять шість, і абсолютно байдуже, як називати «паска» чи «куліч», тому що бабусі більше немає, а кладовище, де вона похована, переоране «Градами». Лінгвістично тисячі людей готові з піною у роті доводити мені, як правильно казати: «куліч» чи «паска», проте, лише одиниці з них знають про дальність стрільби БМ-21 «Град»», - неоднозначно резюмує дискусію Мартин Брест.