Початок епохи Трампа: Експерти розповіли про чотири сценарії для України

Що чекає на світ за президентства Дональда Трампа і до чого варто готуватися Україні? Про це пишуть Факти ICTV, передають Патріоти України.

Лічені години до інавгурації Дональда Трампа президентом США.

Перед Трампом стоять великі завдання. Під час своєї передвиборчої кампанії він заявляв про намір відновити велич США, побудувати стіну на кордоні з Мексикою, відгородитися митною стіною від Китаю, перезавантажити відносини з Росією, завдати поразки терористам Ісламської Держави.

Яким буде світ за президентства Дональда Трампа і до чого варто готуватися Україні?

Пакт Путіна з Трампом, стратегічне партнерство Україна-США, імпічмент Трампа та військова підтримка України, американский неоізоляціонізм.

Факти ICTV поспілкувались з 4 відомими політологами та з’ясували ймовірність реалізації кожного зі сценаріїв.

Експерти одностайні в одному: Трамп непередбачуваний, саме такою буде і його політика на чолі держави.

Сценарій 1: Домовленість США з Росією по Україні

Відносини між США і Росією в останні роки значно погіршились. Українська криза також має до цього безпосереднє відношення. Перед тим, як залишити посаду президента, Барак Обама прийняв рішення вислати 35 російських дипломатів внаслідок хакерського скандалу.

Натомість відносини між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом, навпаки, несуть відбиток взаємного захоплення один одним. І така “Кремлефілія“, якщо воскресити термін часів Холодної війни, є чимось антиамериканським. Це надає привід іноземним журналістам навіть дорікати Дональдові Трампу в тому, що він начебто – “Маньчжурський кандидат“, агент, який працює на іншу державу.

Угода Трампа з Путіним по Україні

Перший сценарій за президентства Трампа передбачає договір між Вашингтоном і Москвою по Україні.

При цьому роль нашої країни в стратегії Трампа зводиться лише до розмінної монети в більш важливих американських переговорах з Кремлем.

Як наслідок, США можуть відмінити санкції проти Москви, які служили, в першу чергу, стримуючим фактором від подальшої агресії Росії в Україні. Вашингтон може також посилити тиск на Київ з метою вирішити конфлікт на Донбасі за сценарієм Путіна: Україна буде змушена фактично легітимізувати самопроголошені невизнані республіки ДНР-ЛНР у своєму складі, які впливатимуть на зовнішньополітичний курс країни. З іншого боку, війна на сході країни припиниться, але Україна повернеться до сфери впливу Кремля.

Про перспективи реалізації цього сценарію Факти ICTV поспілкувались з відомим українським політологом Миколою Капітоненком, експертом-міжнародником Інституту суспільно-політичних досліджень:

Зберігається небезпека “великої угоди” між Білим Домом і Кремлем. Вашингтону нічого не буде коштувати відмовитись від підтримки України, а у тому випадку, якщо Росія в обмін запропонує цілком конкретні умови, – і взагалі стане вигідною для США угодою. На протилежній шальці терезів, щоправда, лежатимуть цінності, принципи і норми, пов’язані з характером американського лідерства і довгострокових інтересів у глобальній політиці.

Микола Капітоненко зазначає: винних у тому, що Україна може стати розмінною монетою для нової адміністрації Трампа слід шукати в самій Україні:

Перемогу Дональда Трампа можна вважати уроком для української дипломатії і зовнішньої політики. Рано чи пізно побудована на гаслах, особистих зв’язках і сліпій вірі стратегія призводить до паніки, страху і відсутності будь-яких гарантій.

Передумови для реалізації сценарію

По-перше, Україна не відноситься до зовнішньополітичних пріоритетів нової адміністрації США, – підкреслює Микола Капітоненко

У Трампа є інші, більш важливі завдання – боротьба з міжнародним тероризмом, захист американського бізнесу від іноземних конкурентів, протистояння з Китаєм в економіці:

Ми майже нічого не зуміли зробити за останні три роки, щоб перетворитися з пасиву в актив для США. Україна в нинішньому вигляді малоцікава для Вашингтона: слабка, корумпована і непередбачувана держава. Таких не беруть в НАТО, таким не дають надійних гарантій безпеки. Можуть, щоправда, використати в тактичних цілях, але навряд чи це становите те, що у нас називають стратегічним партнерством.

По-друге, Трамп розглядає українську кризу як переважно європейську проблему безпеки. Таким чином, і її вирішенням повинні займатися європейські лідери.

По-третє, торговельні інтереси оточення Трампа.

У цьому контексті варто згадати про зв’язки з Кремлем нового Держсекретаря США Рекса Тіллерсона, багатомільярдні інвестиції ExxonMobil в енергетичний сектор Росії і фінансові збитки компанії через антиросійські санкції.

Україна – козир Трампа?

Можна припустити, що статус-кво конфлікту на Донбасі – прийнятний для нової президентської адміністрації США. Водночас Україна може стати важливим козирем в руках Трампа при переговорах з Москвою. Цей козир буде кинутий на стіл тоді, коли Путін запропонує Трампу щось важливе натомість.

Тим не менш, Микола Капітоненко підкреслює: доля України – в її ж руках. Не слід переоцінювати результат можливої “великої угоди” між Трампом і Путіним для Києва:

Україні потрібно пам’ятати, що ситуація в конфлікті з Росією визначається не зовнішніми, а внутрішніми факторами. Рівень міжнародної підтримки України вкрай низький, враховуючи характер того, що відбувається. Тому розміняти нас кому б то не було на що завгодно – буде вкрай складно. Як міжнародні санкції не особливо змінюють співвідношення сил у російсько-українському конфлікті, так і ефект їх зняття або послаблення не варто перебільшувати. Захист власної державності – це дуже сильна позиція, з якої можна вести політику при будь-якому змісту американо-російського діалогу.

Позиція українського політолога співпадає з баченням ситуації Радослава Сікорського, екс-міністра оборони і закордонних справ Польщі. У нещодавньому інтерв’ю для авторитетної польської газети Rzeczpospolita політик так прокоментував можливість розподілу сфер впливу між Кремлем і Білим Домом в Європі, внаслідок чого Україну подарують Путіну:

Ялта [конференція 1945] була злочином, але такий розподіл сфер впливу пояснювався фізичною окупацією Східної Європи радянською армією. Повторення такої угоди є неможливим. Адже навіть, якщо США вирішать віддати Україну Росії, в українців залишиться в цьому питанні право голосу. Втім, досі американці не відагравали значної ролі у захисті України. Адміністрація Барака Обами, звичайно, допомогла Києву стати на ноги завдяки таким міжнародним інститутам як МВФ, але постачати летальну зброю не стала.

Сценарій 2. США – партнер України

Дональд Трамп – непередбачуваний.

Навіть найбільш песимістично налаштовані експерти можуть помилятися з приводу зовнішньополітичного курсу Трампа точно так само, як вони помилились з прогнозами про переможця президентських виборів. Таким чином, позиція Трампа в українському питанні може істотно змінитись.

За сценарієм США – партнер України, Вашингтон не скасовує санкцій проти Росії і продовжує підтримувати Україну, насамперед фінансово.

Зближення між Вашингтоном і Москвою може виявитись лише тимчасовим. І день великої сварки ще прийде. Водночас не слід перебільшувати вплив окремих особистостей на сучасну політику, оскільки в США діє складна політична система стримування і противаг.

Передумови для реалізації сценарію

Ймовірність реалізації цього сценарію оцінив Євген Магда, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського, директор Центру суспільних відносин.

Політолог підкреслив: не слід піддаватись на поширені в пресі панічні настрої:

Не варто розглядати обрання Дональда Трампа як трагедію. Дійсно, це виклик для України, однак [його президентство] відкриває і нові можливості, які необхідно використати максимально ефективно.

Євген Магда зазначає, що Україну та США з 90-х років пов’язує стратегічне партнерство. Інше питання, що цей термін не завжди наповнювався реальним змістом. Республіканці традиційно були більш послідовними та рішучими, аніж демократи, у справі підтримки України, і це надає нашій країні шанс.

Пріоритети двосторонньої співпраці на сьогодні виглядають очевидними: світовий ринок зерна, енергетична сфера, боротьба з корупцією. Україна і надалі зацікавлена у фінансовій допомозі США та наданні військової допомоги, однак для їх отримання Києву слід вибудувати грамотну стратегію:

Не варто забувати, що і Дональд Трамп, і майбутній державний секретар Рекс Тіллерсон не мають досвіду роботи на державній службі. Їхні рішення можуть від того бути доволі ексцентричними, особливо у перші місяці їхньої роботи. Україні ж доцільно продемонструвати, що вона може бути цікавою для співпраці з Сполученими Штатами, для американських інвестицій. Нам варто відмовитися від намагання показати себе як найбільшу європейську проблему, а зосередитися на позиціонуванні себе як простору можливостей.

По-друге, склад уряду Трампа.

Для тих, хто очікує зміцнення відносин Росії та США і ослаблення зв’язків Вашингтона з Києвом, варто звернути увагу на те, що Дональд Трамп запросив у свою адміністрацію політиків, відомих своїми антиросійськими поглядами, які закликають до розширення американської системи ПРО в Східній Європі і виступають за збільшення військових витрат США.

Наприклад, Джеймс Меттіс – новий міністр оборони США. Генерал Меттіс поставив Росію на перше місце серед головних загроз для США. Він виступає за розширення американської військової підтримки європейським союзникам для протидії агресивним діям Кремля:

Починаючи з Ялти, у нас є довгий список випадків, коли ми намагалися позитивно взаємодіяти з Росією. У нас є достатньо короткий список успіхів в цьому напрямку. <…> Ми визнаємо, що Путін намагається розколоти НАТО, і ми вживатимемо усіх заходів, щоб захистити себе в тих випадках, коли це необхідно.

По-третє, історія США знає не один приклад, коли політика обраного президента відрізнялась від його передвиборчої програми.

Можна пригадати, що саме з “перезавантаження” відносин з Росією розпочинав своє президентство Барак Обама. Тодішня держсекретар США Хілларі Клінтон і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в 2009-у символічно натиснули червону кнопку з написом “перезавантаження”. Однак, як показали подальші події, це були лише символічні жести.

Або інший приклад – Річард Ніксон. Він обійняв посаду президента, маючи міцну репутацію антикомуніста. Можна було з упевненістю говорити про те, що Ніксон не буде шукати шляхів до співпраці з Радянським Союзом або Китаєм. Тим не менш, саме при Ніксоні вдалося досягнути розрядки напруженості у відносинах з СРСР і налагодити партнерські відносини з маоїстами на противагу всім очікуванням і прогнозам експертів.

На що Трамп не погодиться

Навіть при такому оптимістичному для України сценарії, не потрібно тішити себе надмірними ілюзіями.

США збільшать економічну підтримку Україні.

Прагматизм стане основою нового співробітництва Києва з Білим Домом – гроші в обмін на конкретні реформи.

США допоможуть Україні отримати членство в НАТО.

Можна припустити, що адміністрація Дональда Трампа не стане лобіювати вступ України в НАТО, оскільки надання членства в організації на даний момент створює обтяжень для США більше, ніж нових можливостей.

Участь США у Мінському процесі.

Вашингтон не наполягатиме на розширенні кола учасників нормандського формату для вирішення конфлікту на Донбасі.

Таким чином, найбільш імовірний результат цього сценарію – продовження чинної американської політики по відношенню до Росії та України.

Сценарій 3. Імпічмент Трампа і військова підтримка України

Один у полі не воїн – так коротко можна охарактеризувати Сценарій 3.

Він передбачає протистояння Трамп проти Конресу, кульмінацією якого може стати імпічмент обраного президента. В такому випадку, президентські повноваження виконуватиме віце-президент країни Майк Пенс, поміркований політик, якого складно назвати “проросійським”.

Можна виділити два варіанти розвитку подій.

Перший – нагадуватиме озвучений раніше Сценарій 2, згідно з яким позиція США в українському питанні не зазнає істотних змін. Вашингтон й надалі дотримуватиметься поміркованого курсу по відношенню до Росії, зберігаючи санкції, але при цьому не збільшуючи підтримку Україні.

Згідно з другим варіантом, до влади в США після імпічменту приходять “яструби” з жорсткою позицією до Москви, готовністю озброїти Україну і надати додаткові кредити. Не виключається можливість ескалації військового конфлікту на Донбасі.

Передумови для реалізації сценарію

Юрій Атанов, політолог-міжнародник, директор аналітичного інтернет-видання Politeka, говорить про наступні передумови ймовірного протистоння Трамп-Конгрес.

По-перше, Конгрес очікує більш жорсткого курсу нової адміністрації по відношенню до Росії, особливо після того, як американські спецслужби встановили, що уряд Путіна намагався вплинути на президентські вибори США, використовуючи хакерські атаки.

По-друге, Дональд Трамп не може одноосібно, навіть будучи президентом, визначати зовнішньополітичний курс США. У таких усталених демократій як США функціонує міцна система стримувань і противаг. Проти зближення США з Росією виступають члени його партії, які контролюють Конгрес.

Навіть, якщо Трамп скасує антиросійські санкції, Конгрес може прийняти свої власні санкції або заблокувати рішення президента. Конгрес може відмовити Трампу у видачі фінансових коштів на виконання тих чи інших програм.

В українському питанні, слід виділити позиції республіканців Джона Маккейна і Ліндсі Грема. Вони виступають за посилення санкцій проти Росії і підтримують ідею поставок американської зброї Києву для боротьби з проросійськими сепаратистами ДНР і ЛНР. Обидва сенатори нещодавно відвідали країни Балтії, Грузію і Україну, запевнивши ці держави щодо підтримки США, незважаючи на вербальне зближення Трампа з Путіним.

По-третє, не будемо забувати і про “важку артилерію” Конгресу – імпічмент.

Політолог Юрій Атанов наголошує: для того, щоб розпочати процедуру імпічменту, для неї повинні бути вагомі підстави.

Відомий американський історик Алан Ліхтман спрогнозував перемогу Трампа на виборах. Ліхтман зробив ще один прогноз – про імпічмент обраному президенту. Трамп може створити для нього підстави – піддавши загрозу національну безпеку країни, або через участь у корупційному скандалі.

Скандалів Трампу вистачає. У цьому контексті варто згадати про нещодавно опублікований, проте не підтверджений достовірними доказами, компромат на Трампа про його начебто зв’язки з Кремлем.

10 січня американський телеканал CNN повідомив, що в його розпорядженні є секретний документ, який містить компрометуючий матеріал російських спецслужб на Дональда Трампа. У CNN припускають, що за допомогою цього документа Росія може шантажувати Трампа і, таким чином, впливати на американську зовнішню політику. Документ був зібраний в єдине досьє колишнім агентом британської спецслужби МІ-6 за дорученням внутрішньопартійних супротивників мільярдера під час передвиборної кампанії. Відзначимо дві важливі деталі цього “компромату”:

Достовірність даних і надійність джерел – поки не перевірена.

Один з чотирьох співавторів матеріалу CNN про компромат росіян на Трампа – Карл Бернстайн – той самий Бернстайн, який разом з Бобом Вудвардом влаштували Ніксону Уотергейтський скандал, внаслідок чого Ніксон став першим президентом США, який пішов у відставку до закінчення терміну повноважень.

Підводячи підсумки, експерти, з якими поспілкувалися Факти ICTV, оцінюють ймовірність імпічменту вкрай низько, а розмови про нього називають передчасними.

Сценарій 4. Ізоляціонізм США

Згідно з останнім сценарієм, Дональд Трамп бере курс на неоізоляціонізм: США зосереджують свою увагу на вирішенні внутрішніх проблем, одночасно, слабне інтерес Вашингтона до світових подій і апетит до міжнародних авантюр. Дональд Трамп дистанціюється від своїх попередників у питаннях політики щодо Росії, Китаю, Близького Сходу, зокрема Ірану.

Наслідком такого зовнішньополітичного курсу Трампа може стати політика невтручання. В геополітичному плані, можна говорити про формування багатополярного світу з декількома центрами впливу, в якому США поступово відступають за лінію захисту своїх безпосередніх інтересів.

Петро Олещук, політолог-міжнародник, професор КНУ ім. Тараса Шевченка, так оцінює ймовірність реалізації цього сценарію:

Теоретично, неоізоляціонізм – це основа передвиборної програми Дональда Трампа. Відповідно, будучи обраним президентом, він повинен її реалізовувати. Водночас, ізоляціонізм може бути загрозою для американської економіки, тому політичні інститути будуть всіляко обмежувати спроби США “замкнутися в собі”.

Для України, ізоляціонізм Америки означатиме, що її проблеми – це проблеми, передусім Європи, а не США, тому і допомоги від Вашингтона також чекати не доведеться. Петро Олещук застерігає про небезпеки цього сценарію для України:

З одного боку, для України американський ізоляціонізм може означати зменшення допомоги США, а з іншого – спроби Вашингтона “налагодити” відносини з Росією за рахунок національних інтересів України. При цьому, Україна не є значимою державою для США. Тому вона досить легко може стати розмінною монетою у перемовинах. Відповідно, українська влада повинна бути готова до жорсткого тиску щодо необхідності “замирення” Росії.

У певному сенсі, цей сценарій передбачає повторення американської політики 1930-х. Ми всі пам’ятаємо, до яких наслідків це призвело.

Домашнє завдання для Києва

Усі чотири сценарії несуть для України ряд небезпек, до яких бажано підготуватись заздалегідь, щоб вони не виявились неприємним сюрпризом.

По-перше, потрібно розуміти, що проблеми України можуть стати менш релевантними як для нової американської адміністрації, так і для європейських політиків (особливо після виборів глав держав у Франції і Німеччині в 2017-у). Тому Києву слід розраховувати, перш за все, тільки на себе.

По-друге, слід бути готовим до сценарію, що за президентства Трампа виділення Києву різного роду кредитів може бути заблокованим, якщо у Білому Домі не побачать реальних результатів від надання фінансової допомоги Україні. Тому питання інвестиційної привабливості нашої країни стає фактично питанням національної безпеки.

По-третє, потрібно бути готовим до варіанту скасування (пом’якшення) антиросійських санкцій і наступних дій Кремля, коли важелів тиску на нього стане менше. Повернути інтерес Заходу, і зокрема США, Київ зможе тільки завдяки ефективним реформам.

Підсумовуючи, експерти, з якими поспілкувалися Факти ICTV, сходяться на думці: 2017-й обіцяє бути досить складним для України. Президентство Трампа несе Україні безліч небезпек, але і відкриває перед Києвом нові можливості. Важливо при цьому не розтратити їх даремно і встигнути використати свій шанс.