Полька-бабочка для секретаря міськради

У старому єврейському містечку

Зараз, можливо, я подивую вас химерним запитанням, пані й панове: чи знаєте ви, що таке Шаргород? Де він знаходиться і хто там мешкає?

Не чекаючи на відповіді, поясню сам. Це районний центр на південному заході Вінниччини, регіон поміж знаменитою Жмеринкою і Могилевом-Подільським – містом, що стоїть на самому Дністрі, на протилежному березі якого розкинулася квітуча черешнево-виноградна Молдова.

Століттями Шаргород був унікальним єврейським містечком. Аж по недавні часи. Тут і по нині збереглися наліплені один на одного житлові кособокі приміщення, з вузенькими кривулястими вуличками. Колись за кожним цим порогом обов’язково торгували. Здебільшого, синькою, голками, резинками для панталонів і рейтузів. Найжвавіше йшов бартерний обмін – на курячі яйця і домашню птицю, часник і цибулю, шмат сала чи на домашню ковбасу.

Єврейка брала в руки зозулястку курку у жіночки, вміло запускала руку в її пірячий зад, щупала і голосно казала:

- Маланко! І ш-ш-шо ти несеш продавати? Твій півень задовбав її. На ній тільки пір'я-пух і кістки. Тут навіть на один суп не вистачить...

- А я що мала його від неї відганяти?! - весело відповідала селянка у білій хустинці.

Я починав свою газетярську долю у приміщенні, котре знаходилося саме в єврейському кварталі. Яких лише там історій не начувся, яких діалогів не познав. Один запам’ятав на все життя. Ось він:

Уранці голосистий Ізя кричить до побратима з другого поверху.

-Сьома! Сьома! Што єта за кабан вчєра прієзжал к тебє с Вінніци?

- Ізя, ти што! – озивається зичним голосом приятель - Єто бил не кабан, а таваріш Бовкун – он заведующій отделом агітації і пропаганди обкома партії… Не смей так о ньом паршиво гаваріть… Ісчо услишіт...

Цей діалог чує вся вулиця, в тому числі і я, сидячи біля відкритого вікна у тісненькому кабінетику редакції районної газети, готуючи передову до завтрашнього номера «Комунару».

Немає нині, пані й панове, у Шаргороді євреїв, опустіло колишнє поселення, побудоване за принципом ластівчиних гнізд. Роз’їхалися його мешканці по всьому білому, великому і широкому світу. Найбільше їх, звісно ж, відбуло до Ізраїлю, Багато перебралося до США, Німеччини, Аргентини. Окремі переїхали навіть до далекої-далекої Австралії.

Немає колишнього колориту в давньому містечку. Залишилася лише при злиті двох річечок Ковбасна і Мурашка стародавня Сінагога, споруджена ще 1569 року.

Чесно кажучи, я іноді скучаю за тим, що було, що бачив і чув у молодії роки у цьому неповторному містечку, і тому вряди-годи телефоную до племінника в Шаргород, залюбки спілкуюся з його дружиною – Ольгою Казимирівною Мельник. Вона вже понад двадцять літ трудиться в Шаргородській міськраді, останніх літ вісімнадцять – депутат міської ради, а головне – беззмінний секретар міськради. Це означає, що вся документальна робота на ній зосереджена. То її найперша відповідальність. Хто, коли й куди виїхав, хто назад повернувся, і таке теж трапляється – усе в неї занотовано. А потім, вельми комунікабельна, світла й привітна вона пані, усіх людей добре знає. Бо тут таки народилася і виросла, своє потомство завела, до університету його уже спроваджує. Всі до неї по довідки і інші документи звертаються. Кому що зі спадщиною вирішити, в документації з'ясувати. Ольга Казимирівна вельми порядна і скрупульозна людина – кожному допоможе. Все знає і всіх. Одне слово, добра людина на своєму відповідальному місці...

Ольга Мельник з дочкою Русланою, студенткою Вінницького вишу


-А був колись такий товариш Пальтін? – якось весело справляюся в пані-начальниці…

-О. – підхоплює мій грайливій тон у розмові Ольга Казимирівна, - той, котрий працюючи керівником громадського харчування району балував усе обласне і республіканське начальство знаменитими шаргородськими смаженими мізками телячими...

-І бичачими яйцями також, - у тон їй додаю.

-І то справді був винятковий делікатес, - пояснює дружина мого племінника. - На шаргородські обіди з'їжджалися всі, як на спасівський мед. Щоправда, тепер наші кулінари, ще кращими делікатесами частують. Хоч єврейське населення по світах розїхалося, а їхня багата кухня залишилася нашим людям у добрий і непереквітний набуток. Українці залюбки смакують єврейські страви. От сходіть на наше весілля в Шаргороді, обовязково зустріните традиційні єврейські делікатеси: фарширована риба, помідори, фаршировані грибами, або їхній цимес - зажарка з моркви та чорносливу. Трапляється навіть і кошер - єврейський борщ, поруч із нашим українськм борщем...

Секретар міськради при потребі видасть усю необхідну інформацію про родину, а також те, хто й куди переїхав із його рідних та близьких. Якщо потрібно, допоможе налагодити контакт. Хоч і за океаном. Мила пані Ольга чутлива до людських проблем. Кожному прийде на поміч...

Сьогодні у чарівного секретаря Шаргородської міськради Ольги Казимирівни Мельник славний день народження. І я від імені багатьох наших спільних знайомих, родичів та друзів засилаю у незабутній Шаргород їй щирі й сердечні вітання, з побажаннями добра і вдачі. Нехай вам, мила пані, в усьому благородно везе! Щоб довго ще гарні чоловіки танцювали довкруги вас знамениту польку-бабочку.

Опублікував: Олександр Горобець
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

ATACMS полетять по Кримському мосту - Тарас Березовець

субота, 27 квітень 2024, 0:30

"Щойно президент США Джо Байден встиг поставити підпис під документом про виділення Україні рекордної за обсягом допомоги - а виявилося, що фахівці з Пентагону вже розгорнули логістику, підготували і розподілили допомогу по складах у Німеччині й Польщі...

Чи це останній пакет допомоги від США? Чому ми маємо працювати з усіма заради України - Марина Данилюк-Ярмолаєва

субота, 27 квітень 2024, 0:15

"Міністр МЗС Дмитро Кулеба визнав, що в України немає плану Б на випадок перемоги Дональда Трампа на виборах президента США. Це досить недалекоглядно, з огляду на те, що колишній президент має упереджені погляди на Україну. А більш ніж половина республ...