"Позиція Пінчука ніякого впливу на український порядок денний не має і цікавить не більше, ніж "вис*ри" Медведчука" - журналіст про ганебну колонку олігарха

"Декілька моїх коментарів до ганебної колонки Пінчука." - пише у своєму Facebook журналіст Ігор Гошовський, передають Патріоти України, продовжуючи:

Теза 1. «Украина должна отказаться от стремления в ближайшее время стать членом Европейского Союза. Мы должны построить европейскую страну и стать достойным партнером. Тогда мы сможем опять вернуться к вопросу о членстве в ЕС».

Мабуть, Пінчук – це барон Мюнхаузен, який знає як витягнути себе з болота за волосся. А от Польща, Литва, Словаччина та Румунія не знають і тому їх витягує Євросоюз. Побудувати таку країну як зараз Польща без членства, або принаймні реальних перспектив членства в ЄС неможливо. Подібні висловлювання – це чиста демагогія. Більше того, східноєвропейські країни уже піднакопили жирок і починають задумуватися, а чи треба їм далі ця брюссельська адміністрація. Тож через років 10-15 може виявитися, що ніякого ЄС на західних кордонах України уже і немає. Ну, і власне, не зовсім зрозуміло як можна побудувати гідну європейську країну з олігархами та Пінчуком у тому числі.

Теза 2. «Необходимо в ближайшей и среднесрочной перспективе отказаться от членства в НАТО. «Это может привести в международному кризису, однако мы должны построить альтернативную систему безопасности и стать нейтральной страной»

Якщо ми не йдемо в ЄС з різних причин, то абсолютно єдиною можливістю створити умови для економічного зростання є вступ в НАТО. Це створить необхідні для інвестицій гарантії геополітичної стабільності в Україні. Саме вступ в НАТО має бути для нас першочерговим завдання, адже без цього членства будь-які розмови про євроінтеграцію пишуться вилами по воді.

Теза 3. «Нам нужны новые гарантии безопасности. Поэтому путем болезненных уступок мы должны показать, что сможем. Украина может самостоятельно решить свои собственные проблемы, а также глобальные проблемы в рамках широкой международной коалиции»

Після заяви про недопустимість вступу в НАТО – це з серії «Ежик плакал но продолжал щось там про кактус».

Теза 4. «Хотя Крым является территорией Украины, этот вопрос не должен стать на пути сделки для достижения мира на востоке Украины. Мир важен для сохранения человеческих жизней, а также для достижения Украиной должного уровня экономического развития, стабилизации инфраструктуры, социального обеспечения и финансовой стабильности. На это потребуется от 15 до 20 лет. Тогда Крым сам захочет вернуться в Украину, как Восточная Германия хотела в Западную»

Пінчук прямим текстом пропонує обміняти Донбас на Крим. Кому це вигідно, крім Росії не зрозуміло. При цьому проводиться неадекватна аналогія, адже ФРН та НДР населяв один народ – німці, тоді як Україну і крим населяють два різні народи, а це в корені змінює диспозицію. Втім, найбільшою дивною та алогічною тут є фраза про 15-20 років на повернення Криму.

Крим населяють росіяни, чому вони через 15 років повинні будуть добровільно відділитися від Росії і приєднатися до України? Єдиний варіант – це якщо Україна на той час вже буде членом ЄС, а її економіка пропонуватиме в рази більші зарплати та можливості, ніж російська (хоча росіяни не той народ який на це поведеться).

Але сам Пінчук заперечує вище необхідність вступу України в ЄС. Я вважаю, що найімовірніший з-поміж альтернативних варіантів майбутнього Криму – «косівський». Якщо татари будуть динамічно збільшувати народжуваність в Криму, російські пенсіонери вимиратимуть, а нового притоку з Росії не буде, тоді в перспективі 25-40 років населення Криму зміниться так, що татари зможуть реально претендувати на створення власної самостійної держави.

І якщо Україна буде послідовно підтримувати татар на цьому шляху, то зможе розраховувати на лояльний незалежний Крим. Тобто це найкращий з більш-менш реальних варіантів для нас.

Підсумок. Пінчук продемонстрував, що олігархи готуються діяти в інтересах Москви. Українському суспільству потрібно продемонструвати світу, що їхня позиція – це позиція приватної особи, яка ніякого впливу на український порядок денний не має і цікавить не більше, ніж «висери» Медведчука. Не час проявляти пасивність.

Якщо колонка Пінчука - це вершина айсбергу і за нею відбудеться спроба розвороту зовнішньої політики, то це буде дуже схоже на кінець 1918-го року і маніфест Скоропадського. Не хотілося б, щоб новій Директорії довелося піднімати повстання.

Тодішній відступ німців з України був зумовлений зміною політичної ситуації в Німеччині. Зараз це ж відбувається на Заході. І ми ризикуємо звалитися у ті ж події на новому витку. Якщо в Новій Зеландії історію можна і не вивчати, то в Україні - без цього ніяк, бо ми ходимо по колу наче зачаровані.