Путін запроваджує військовий стан: Піонтковський про бунт російських далекобійників і крах режиму

У Росії страйкують далекобійники. За інформацією російського журналіста Єгора Максимова, частина з них ще недавно воювала на Донбасі на стороні "ДНР". Їхні вимоги - суто економічні. Вони незадоволені новою системою оподаткування вантажівок "Платон". Тим не менш, протест все більше нагадує справжній бунт. Так, 3 грудня Максимов у своєму Facebook повідомив: "Далекобійники стоять. Вішають прапори. Поліція перекриває стоянку і не пускає нові фури. Обіцяють ще кілька десятків вантажівок. Але обіцяють їх вже третій день. Марш-кидок намічений на завтра". З проханням оцінити ймовірність того, що бунт далекобійників переросте у справжню революцію, що протестний рух очолить політична еліта Росії і що воно отримає необхідне фінансування, Обозреватель звернувся до російського політолога, журналіста, політичного діяча Андрія Піонтковського, повідомляють Патріоти України.

-Чи може подібне явище перерости у щось по-справжньому серйозне?

-Цього ніхто не знає. Пам'ятаєте, що трапилося приблизно сто років тому, в лютому 1917 року в Санкт-Петербурзі? Та нічого не сталося. На два дні перестали регулярно постачати хліб у булочні.

Потім сталося те, з чим ми на всьому величезному просторі колишньої Російської імперії досі не розібралися. Це непередбачувано. Падіння авторитарних режимів можна передбачити теоретично.

Режим може простояти п'ять років, а може звалитися через п'ять тижнів. Чи будуть це далекобійники? Скоріш за все ні. Чи буде якийсь наступний привід? Скоріше за все так.

Розуміючи неминучість поліпшення соціальної ситуації, Путін скористається всіма тими війнами, які він сьогодні розігрує, щоб ввести воєнний стан і закрити ймовірність такого розвитку подій дуже надовго.

-В ситуації з далекобійниками Путін вчинить саме так?

-Він не відступить. Потрібно розуміти, хто такий Ротенберг для Путіна (російський бізнесмен Аркадій Ротенберг - друг президента Росії. Його син, Ігор Ротенберг, призначений оператором системи "Платон" - ред.). Він передушив два мільйони далекобійників, щоб не позбавити Ротенберга додаткових мільярдів доларів.

-І З цією метою в Росії може бути введено воєнний стан?

-Він вже фактично введений. Хто у нас носій вищої судової влади? Голова Конституційного суду Зорькін. Днями він заявив, що ставлення до опозиції, до протестів повинно відповідати тій військовій небезпеці, яку переживає країна. В устах голови Конституційного суду де-факто - це вже введення воєнного стану.

-Ви Сказали, що, найімовірніше, протест далекобійників не стане причиною революції в Росії. Чому не далекобійники?

-Тому що перша спроба завжди невдала. Згадайте революцію 1905 року. Були досить масові виступи, у Москві було збройне повстання, але влада з ним впоралася. А в 1917-му не впоралася з демонстрацією домогосподарок, які вийшли протестувати проти відсутності хліба.

Так що не з першого разу падає тоталітарна влада. Але все одно їх виступ, незалежно від того, як він закінчиться, що їм вдасться, чи дійдуть вони до Москви, буде мати величезне значення. Тому що за ними підуть інші.

-Як Ви думаєте, чи готові сьогодні російські політичні еліти очолити протестний рух?

-Про які політичні еліти ви говорите?

-А їх немає в Росії?

-Їх немає. Я не вважаю Навального і Ходорковського справжніми опозиціонерами. Їх зовнішньополітичні імперські уявлення - фактично путінські. Подивіться позицію того й іншого по Україні. Вони зв'язали себе з Путіним досить щільно, і розділяють багато комплексів і забобон самого Путіна.

-Тобто, гідного ватажка в Росії сьогодні немає?

-Лідер широкого протестного руху явно відсутній.

-Ми знаємо, що будь-яка революція потребує фінансування. Хто сьогодні готовий платити за революцію в Росії?

-Знову ж, повертаючись до прикладу 1917 року. Звичайно, німці платили гроші за диверсійну роботу в Росії, але ця диверсійна робота ні до чого не привела.

Якби не дозріло таке неприйняття режиму значною частиною населення - а це вже за гроші не купиш. Революції спонсорує влада своєю політикою - зовнішньою і внутрішньою. Так, на вашому Майдані були і олігархи, і пересічні люди, які вкладали свої гроші. Але вирішальним все-таки були не гроші - вирішальним був настрій людей.