"Росія будує "колонію", а до миротворців ще далеко": Експерт дав прогноз, що очікує Донбас у 2018-му

Про ситуацію навколо Донбасу у 2018 році розповів в інтерв’ю Фактам ICTV політичний експерт Олег Саакян. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із його міркуваннями.

– Миротворці на Донбасі у 2018-му – це утопія?

– Ми маємо, скоріше, ілюзію. Практика ООН показує, що лише на технічні завдання йде щонайменше один рік. Але я не впевнений, що Україні варто робити ставку суто на миротворчу місію. Як на мене, для нашої ситуації це недостатньо ефективний інструмент і за умов необачного використання може бути навіть загрозливим.

Миротворці ООН – це інструмент для вирішення внутрішніх конфліктів. З моменту введення військового контингенту передбачається згода на це від усіх сторін. Оскільки Росія не визнає себе стороною конфлікту, то у такому випадку введення миротворців можливо лише за таких умов.

Важливо розуміти: миротворча місія ООН не є стороною у конфлікті, яка бореться за щось. Військовий контингент вводиться тільки для демілітаризації.

– Ситуація на Донбасі станом на сьогодні дозволяє нам порушувати тему щодо демілітаризації цього регіону?

– Виходячи з риторики Росії, на найближчий час, на жаль, демілітаризація неможлива.

– З іншого боку, є багато прогнозів про консервацію Донбасу. Яка ваша думка щодо цього?

– Я би не мислив в категорії консервація чи ні. Як на мене, саме слово консервація у випадку з Донбасом неправильне.

Ми маємо справу з процесом фактичної колонізації ОРДЛО з максимальною інтеграцією економіки цих територій до Росії, зменшення їхньої дієздатності і залежності від українського простору.

Ми також маємо освітню колонізацію – через підміну історії, зміну програм викладання у навчальних закладах, створення власних міфів про ОРДЛО. Крім того, є демографічне вимивання – люди переселяються через російські програми на Далекий схід Росії. Це класика колонізації.

Ситуація з Донбасом – це зовнішньополітичний інструмент Росії для пригнічення української державності, з одного боку, а з іншого – ресурс, який РФ вимиває на власні території. У 2018-му ці процеси не те, щоб посиляться, але точно не зменшаться. А наслідки стануть більш виявленими.

– Чи є сенс вірити прогнозам про завершення конфлікту на Донбасі у 2018 році? Минулого року такої інформації було вдосталь, але результат був інакшим.

– Шанс завжди залишається, але він достатньо примарний.

В реальності завершення цієї війни без зрушень і змін у політиці Росії стосовно України відбудеться не може. Йдеться про різні речі – наприклад, зміна влади у РФ, внутрішні заворушення або Путін збагне про провал своєї авантюри.

Але давайте будемо чесними: Путін вже достатньо літня людина, досяг майже всього, що хотів. З останнього він має авантюру в Україні. У президента Росії вже не буде другого шансу увійти в історію, якщо він візьме паузу і відіграє все назад.

Виходячи з амбіцій Путіна, для нього шляху назад немає.

А для Росії в цілому ситуація на Донбасі є не настільки токсичною для того, щоб політичні еліти зараз говорили про згортання цього проекту.

Поки Європа залежна від російських вуглеводнів, а у Москви є кошти на лоббі на Заході, неможливо зовнішньо натиснути на Росію так, щоб повернути Донбас.

– Силовий варіант повернення територій взагалі реальний? У Генштабі восени 2017 року казали, що ЗСУ має такі можливості, але втрати у такому разі складатимуть 3 тис. загиблих військових.

– Конвенційне військове повернення територій без змін у Росії дуже примарне.

Наприклад, ситуація зі зміною Ігоря Плотницького в “ЛНР”. Якщо б українські війська умовно зайняли під шумок певні населенні пункти – це могло би, навпаки, стратегічно нас позбавити можливості звільнення усіх територій.

– Йдеться про порушення таким чином Мінська?

– Це стосується і Мінських домовленостей, і можливості військового втручання Росією. Реалістичних варіантів при такому сценарії можна десяток намалювати.

Тим паче у такому випадку дійти до українсько-російського кордону нам би ніхто не дав. Згадаймо: коли українські військові починали отримувати перемоги – з боку Росії почали бити Гради, Смерчі та інша зброя.

Тому лінія в 100-150 км вздовж кордону з Росією недоступна для українських військових без прямої війни з огляду на можливості з території РФ атакувати.

Але. Згадайте розбірки між бойовиками, коли з’являлися тисяча і одна козацька республіка.

З огляду на це, ніщо б не заважало, наприклад, під час чергових внутрішніх розбірок у Луганську у деяких непідконтрольних містах з’явитися силам, які б захопили місцеву владу та попросили б захисту та приєднання до України. Такого роду спецоперації ніхто не скасовував.

– У 2017-му США більш активно включилися до конфлікту. Яка доля чекає на Мінський процес цьогоріч? Очікуються якісь трансформації?

– Так, може з’явитися новий майданчик. Проте, що саме це буде – спрогнозувати не можу. У будь-якому разі саме пожвавлення США щодо Донбасу зараз спонукає європейців бути активними.

– Який максимум ми можемо отримати від допомоги США протягом 2018 року?

– Це залежатиме від того, наскільки ми готові досягати ті цілі щодо Донбасу, які декларуємо.

У США є більш-менш тверда позиція щодо надання летальної зброї та підтримки України, в цілому.

Всі готові бути частиною історії перемоги. Більше того, усі наввипередки намагатимуться зайняти місце у цій історії.

Але ніхто не хоче бути частиною поразки. Поки, на жаль, Україна не дає достатньо аргументів на міжнародному рівні, щоб українська історія була на 100% вигідна політикам.

Багато чого ще попереду. Щонайменше, Україна поки в своєму правовому полі не визнала війну війною, а Росію – окупантом.