Російська пропаганда: докотилися до ... їжачків

Серед іншого, її автор повідав, як описуючи суворі кризові будні ерефії, українські журналюги дійшли до тверджень, що росіяни, мовляв, стали економити ... на їжаках (!). «Порохоботи» начебто наполегливо намагаються втовкмачити читачеві, ніби останніх у сусідній державі споживають в якості делікатесу, на який, ось, через санкції, та пов'язану з ними фінансову скруту вже перестало вистачати й грошей. Такий вельми цікавий висновок підтверджувався цитатою мовою оригіналу, себто українською:

«Через кризу росіяні змушені економити на їжі».

Важко сказати, що привело автора до цікавого висновку: його надвисокий інтелект (погодьтеся, треба бути дебілом, щоб зовсім не відчувати настільки близької до російської мови, як наша), відповідний освітній рівень, або термінове доручення керівництва знайти якийсь антихохляцький треш. Зрозуміло лише, що матеріал призначався для простого росіянина, і повинен був, так би мовити, відразу попасти в точку. Ось цьому в наших російських колег не гріх і повчиться! Своїм, хай і не зовсім прийнятним для мізків опусам вони надають такої блискучої форми, що піпл так, вибачте, хавє - аж вуха завертаються. Жодних сумнівів, пасаж з їжачками знайшов найживіший, причому потрібний владі, відгук у душі місцевого обивателя.

Окрім іншого, воно й засвідчує, що сусідні народи, які колись вважалися братніми, перестають розуміти один одного – причому у прямому сенсі. Тут вам не Російська Імперія, представники вищих прошарків суспільства якої могли насолоджуватися читанням «Кобзаря» в оригіналі за філіжанкою вранішньої кави, або займатися складанням віршованих композицій, стилізованих під старовинні українські думи, на мисливських прогулянках.

Дійшло майже до рівня «твоя моя не розумій» - щось схоже на XIII – XIV вв., коли наші предки спілкувалися зі своїми східними степовими сусідами головним чином за допомогою шаблі, лука, аркана, або через перекладачів – товмачів. Якщо вже пішло про історію, навесду інший приклад – з московської «вечірки», наклад якої становить, якщо не помиляюсь, близько півтора мільйона екземплярів. Її автор, з досить відомим ім`ям, в одній зі своїх публікацій на її сторінках, у розпал конфлікту з "ЛДНР" серйозно стверджував, що повстання українців проти Речі Посполитою, включаючи і війну Богдана Хмельницького, відбувалися на території ... ну, звичайно ж, Донбасу.

Просто «двійка» з історії, і, водночас, констатація гіркого факту, що «гаспада - таварісчи» зовсім перестали розумітися на нашому (начебто спільному) минулому, й елементарній географії. Сумно, панове, сумно!