Ми нетерпляче чекаємо появу перших квітів весни, вони дають надію, прокидається від зимової сплячки саме життя, радіємо першим зеленим паросткам і цінуємо скромну красу лісових квітів.
А літечко таку буйну кількість різноманітних квітів приносить нам, що ми не встигаємо їх розгледіти, від польових до цариці троянди, насолоджуємось. Здається свято квітів буде з нами завжди!
Осінь настає, спочатку непомітно, потім захоплює нас золотим багрянцем листя, котрим розквітають дерева, забираючи всю нашу увагу і захоплення!
А квіти, де подівалися квіти?
Останніми восени квітнуть хризантеми, які вони різні : білі, жовті, темно-червоні, ніжно-рожеві..
На одній стеблині – одна горда і повна, чи цілим букетом з невеликих, дружніх! Темно-зелене листя відтіняє красу, як трошки зачепиш, почуєш терпкувато - гіркуватий запах.
Аромат осінньої цариці!
Пелюстки, наче язички полум’я, серцевина, зберігає жар сонця! Милування для очей!
Хризантема, розкішна красуня дає нам радість, дає змогу перед сніговими красунями ялинками, вдихнути насолоду літа!
Хризантеми
Вони чекали осені, ці квіти –
пори, коли простелять голі віти
на палім листі тінь свою прозору
й холодні ранки внадяться до двору.
На фоні втрат весніють квіти щемно,
і на душі від того… хризантемно…
автор вірша Тетяна Роса
Лебедева Зоя,
12 серпня за новим церковним календарем (25 серпня за старим) - день пам'яті мучеників Фотія, Аникити та інших, які постраждали за віру в III-IV століттях. У народі день прозвали Фотя Повітковий. За старим календарним стилем і що можна й не можна робит...
Торік це мертвонароджене дитя кремлівської пропаганди мало реалізувати імперські амбіції Кремля у невійськовий спосіб: друзяка Трамп повинен був примусити українців до здачі територій. Проте ані червона доріжка, ані рукостискання й поїздка в одній маши...
