"Щоб зрозуміти поведінку української влади, варто піти до перукарні", - фінансовий аналітик

"Щоб зрозуміти, що думає українське суспільство, потрібно поїздити в таксі. І там ви поговорите з людиною, яка працює в чорну, отримує субсидію і дуже переживає з приводу того, що у його бабусі маленька пенсія", - пише експерт Сергій Фурса у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Щоб зрозуміти поведінку української влади, варто піти до перукарні. І там тобі раптом відкриється істина. Адже твій перукар може розповісти, що вона вважає за краще все відкладати до останнього моменту, особливо неприємні речі. І на твій аргумент, що як же так, адже набагато простіше позбутися неприємностей відразу, вирішити проблеми і не відкладати їх на останній день, тобі дадуть відповідь, що так звикли. І що не важливо, що в останній момент можуть виникнути форс-мажорні обставини, які ускладнять життя. Не важливо, що це зайві ризики. Тобі просто скажуть, що це не має значення і «я подумаю про це завтра». Просто тому, що «не хочу і буду робити це колись потім».

Абсолютно нераціональна логіка. Але чомусь багато людей нею користуються. І нехай користується мій перукар, від цього може постраждати тільки вона, коли в останній день місяця буде гарячково платити податки, навіть якщо відключили світло або потрібно лікувати бабусю. Але коли такою логікою користуються українська влада, менеджмент країни – тоді страждають всі платники податків. І навіть таксисти, напевно.

Українська влада звикла відкладати складні рішення. Навіть якщо ці рішення необхідні. І навіть якщо спочатку зрозуміло, що чим раніше ти це зробиш, тим краще буде тобі самому. Реалізація вимог програми МВФ була неминучою. Той, хто подивився б на грошовий потік держави, побачив би, що гроші закінчуються до Нового року. І це було зрозуміло ще рік тому. Відповідно, раціональна логіка говорить тобі, що співпраця з МВФ неминуча. І ця ж логіка говорить, що краще зробити неприємні речі відразу. Причому неприємні з політичної точки зору.

Можна скільки завгодно затягувати з прийняттям антикорупційного суду, але навіщо ж залишати собі зростання тарифів на останнє півріччя перед виборами. Більш того, рік тому можна було обійтися невеликим зростанням, зробити +10% -15% і забути. А тепер все набагато складніше. Раціональна логіка говорить, що треба прийняти рішення якомога швидше, пережити неприємний період і йти далі. Але ірраціональна поведінка затягує ухвалення рішення максимально.

Замість активних дій, українська влада вважає за краще сидіти на березі річки і чекати. Може саме розсмокчеться. І зрозуміло ж із самого початку, що не розсмокчеться. І хто знає, може у них астрологи є, які таке радять? Або бабки якісь, що катають яйця по столу і розповідають, що «почекай, синку, може, і так мине»?

І що в результаті?

А в результаті істерика з приводу зростання тарифів, яка взагалі не потрібна владі перед виборами. Істерика, якої не було два роки тому, коли підняли тарифи вдвічі. Істерика, якої не було б рік тому, коли питання зростання тарифів було актуальним. Чому? Та тому що до виборів було далеко і популістам було б ліньки намагатися. А тепер є стимул. І тепер істерика. І тепер кожен міський божевільний вважає своїм обов'язком приходити в ефіри і розповідати свою думку про ціноутворення на газ, МВФ і світ фінансів.

А в результаті аврал з фінансами і уряд змушений їхати на роад-шоу і залучати гроші в той момент, коли погода на світових ринках зіпсувалася. Це ще не ідеальний шторм 2008 року, але вже і не сонячна погода, яка панувала на ринках останніми роками.

Україна знову прийшла на вечірку, коли сусіди вже викликають поліцію. І в результаті ринкова прибутковість, ринкова ціна за залучення боргу вже істотно змінилася. І платити треба більше. У тому числі і за власний політичний ризик, адже до виборів залишилося зовсім небагато, й інвестори включають у ціну розміщення ймовірність перемоги популістів, які, звичайно, використовують сповна можливість попіаритися на цій високій ставці залученого боргу, що знову ж таки збільшить ще на трохи ймовірність їхньої перемоги. Це, звичайно, буде несправедливо.

Але хто винен владі, що вони самі дозволили їм зробити це? Хто винен в тому, що дотягли до останнього і залишили собі тільки ці дати для виходу на ринок. Не подумавши, що момент може виявитися невдалим. Не подумавши, що кон'юнктура мінлива. Не залишивши самим собі вибору. Не залишивши вибору міністерству фінансів, залишивши того на розтерзання жадібного, розумного і жорстокого ринку.

І так відбувається постійно. І найцікавіше, що завжди призводить до проблем. Завжди. Але люди продовжують чинити ірраціонально, створюючи проблеми і собі, і всім нам. Просто тому що «я подумаю про це завтра» завжди призводить до проблем, що у перукарів, що у чиновників. Просто іноді у перукаря в житті може спрацювати. Але ніколи не спрацює в житті державного менеджменту.

І щось підказує, що і поточна ситуація не стане уроком. І ми знову побачимо серіал з МВФ ближче до кінця року. І знову будемо журитися з приводу ірраціональних вчинків. Такий він, український дзен.

І не питайте після цього, чому ми найбідніша країна в Європі. Або запитайте у таксиста і перукаря. Вони вам розкажуть".