Шевченко став народним поетом "ДНР": Як терористи використали твори Кобзаря

Тексти творів Тараса Григоровича Шевченка, який є візітівкою всього українського, використовують терористи з окупованих територій Донбасу, повідомляють Патріоти України з посиланням на ZIK.

"Тарас Шевченко став легендою ще за життя, тож не дивно, що за право називати його рупором своєї ідеології боролись найбільш різні політичні партії та угрупування. Кричущим випадком таких маніпуляцій стало використання його текстів терористами із "ДНР".

Які ж погляди н справді поділяв Кобзар та чи мав свої політичні амбіції? Відповідь на це питання шукали журналісти "Історичної правди з Вахтангом Кіпіані" (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK).

Російський історик Климентій Федевич відшукав шокуючу нову інформацію про Тараса Шевченка. Виявляється, що на початку ХХ століття навіть монархісти-чорносотенці у царській імперії ставилися до Шевченка із особливим пієтетом. Згодом, у своїх інтересах Шевченка взялись використовувати найрізноманітніші політичні сили: від комуністів до націоналістів.

"Монархісти і чорносотенці визнавали Шевченка своїм народним поетом, вони були прихильниками його творчості і не заважали популяризації його творів. Понад те – не виступили проти Шевченка навіть після появи у Російській імперії першого безцензурного "Кобзаря" у 1907 році", – наголосив Федевич.

Ідеологія чорносотенного руху у чудернацький спосіб поєднувала підтримку династії Романових, православ‘я і слов‘янофільства із місцевим патріотизмом. В Україні ж у чорносотенці записалося близько двохсот тисяч осіб – до 1917 року це була найчисельніша політична сила, яка й вважала Тараса Шевченка «своїм» поетом.

"Шевченко був на стільки популярним, що чорносотенці і монархісти виступили на його захист, навіть у 1914 році, коли царська влада спробувала заборонити святкування його ювілею", – розповів Федевич. .

Конфліктна ситуація дійшла до справжнього абсурду: у державній Думі російські монархісти навіть захищали честь Кобзаря від зазіхань царської влади. "Більшість у Держдумі становили монархісти. На захист Шевченка виступили і офіційні чорносотенці. Саме їх голосами була схвалена протестна резолюція", – каже історик.

Однак монархісти ставилися до спадщини Шевченка вкрай вибірково. У своїй пресі вони наводили вирвані з контексту антипольські чи антиєврейські цитати із "Кобзаря" та закривали очі на випади поета проти Російської імперії.

"Фактично, у них була така ж позиція, як і у радянської влади. Із "Кобзаря", виданого у 30-80 роках, вилучили усі антиросійські заяви", – зауважує Федевич. Коли ж одну імперію змінила інша, намагання «привласнити» Шевченка не припинилися: естафету монархістів успішно перехопили більшовики.

"Ми знаємо пізніші спроби представників не тільки політичних ідеологій, а й конкретних рухів і партій зробити собі "ручного Шевченка". Вони намагались причесати його в належний спосіб, дати "правильного» прапора в руки, щоб потім у зручний момент заявляти, що "наш Тарас" махає червоним прапором, виступає за рівність, за пролетаріат і є предтечею "Великої Жовтневої революції". Такого Шевченка насаджували впродовж всього часу СРСР", – переконаний літературознавець Богдан Тихолоз.

Донині чимало рядків із Кобзаря використовують як політичні заклики. Хоча експерти переконані: сам Шевченко, пишучи ці вірші, нічого такого й не планував. Зокрема, громадська діячка Оксана Левкова вже багато років популяризує Шевченка серед молоді. Жінка стверджує, що зводити поета до політичних лозунгів надзвичайно небезпечно.

"Ми звикли, що Шевченко забронзовілий і сталий. Але, якщо вчитуватись у його твори, зрозуміємо, наскільки він різний. Тому найшкідливіше, що можна зараз зробити – чітко сказати: Шевченко – соціаліст, пацифіст, або навпаки – войовничий мораліст", – переконана Левкова.

До того ж, нещодавнім кричущим прикладом маніпуляцій навколо Шевченка стала спроба використати його тексти терористами із так званої "ДНР". "Вони зрозуміли, що цю постать знають, проти неї не виступають і вона надихає. Там теж можна різними цитатами поприкривати будь-які "ДНРівські" злочини. Тому вони його використовують. Якби поет чи прозаїк був більш вузьким, вони б не змогли цього зробити", – переконана Левкова".