"Шкода, що ми не привели наше законодавство у відповідність до міжнародного права ще 25 років тому" - дипломат про те, чого очікувати Україні від мовних дебатів у ПАРЄ

"Дебати з приводу 7 статті нового українського закону про освіту в Парламентській асамблеї Ради Європи будуть корисними, тому що вони дадуть можливість спокійно і неупереджено донести до всіх членів ПАРЄ абсолютно адекватну позицію України." Про це пише на сайті УНІАН дипломат, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, передають Патріоти України, продовжуючи:

Своїм законом про освіту, на моє глибоке переконання, ми не порушуємо жодного міжнародного документу у сфері прав людини і захисту національних меншин. Ті стурбованості, які висловили представники Угорщини, Румунії та ще кількох країн, не беручи до уваги Росію, є, на мою думку, перебільшеними, і навряд чи ПАРЄ візьме сторону саме цих країн. Тим більше, що станом на сьогодні ще немає висновку Венеціанської комісії, куди Україна сама звернулася для того, щоб отримати оцінку цієї ситуації.

Тому дебати залишаться дебатами. Можливо, буде прийнято певну резолюцію, яка, думаю, міститиме заклики і до України, і до країн, які ініціювали ці дебати, знайти порозуміння в межах тих міжнародних інструментів, які регулюють саме це питання. І все.

Безумовно, Україна повинна буде брати до уваги те, що хвилює її партнерів по організації, інакше ми себе будемо поводити так, як це робить Росія, що є неприйнятним. Ми повинні дослухатися, ми повинні зрозуміти їхні стурбованості, але чітко і ясно доводити свою правову позицію.

Примусити нас до чогось ні ПАРЄ, ні Венеціанська комісія не можуть. Їхні зауваження — це рекомендації, речі, на які ми, як член цивілізованого співтовариства, маємо звернути увагу. Але якщо ми не порушуємо міжнародного права, то це лише рекомендаційна норма, не більше.

Тим більше, що закон насправді не виключає певного врегулювання на двосторонньому рівні, яке можуть врахувати всі ті побоювання, які виникли у наших сусідів. Але — українська мова повинна бути мовою навчання в українській державі. А особливості викладання мов національних меншин чи окремих предметів мовами національних меншин є темою для додаткових консультацій і додаткових міжурядових чи міждержавних угод. Проте, очевидно, що мова національної меншини не може заміщати собою українську мову як мову міжнаціонального спілкування і мову освіти в нашій державі.

Крім того, говорячи про дану ситуацію, я би не використовував слів «мовний скандал». Насправді немає ніякого скандалу, а є спроби окремих країн Ради Європи та Євросоюзу використати обставини для того, щоб змусити Україну робити те, чого не робить жодна країна Європи. Скандал — саме в цьому. А не в тому, що ми намагаємося привести наше законодавство у відповідність до міжнародного права. Дуже шкода, що ми не зробили цього ще 25 років тому.

Скандальними є не окремі положення нового закону про освіту, як, наприклад, його 7 стаття, а спроби деяких країн, які належать до Європейського Союзу і відповідним чином мають демонструвати найвищі стандарти, зокрема, в мовних питаннях, нав’язати Україні речі, які, на мою думку, з такими стандартами несумісні.

Це можна кваліфікувати як пряме і безпосереднє втручання у внутрішні справи України і грубе порушення тих самих міжнародно-правових норм, які дані країни взяли до виконання, тому що вони ратифікували відповідні конвенції.

Тому я не думаю, що дебати у ПАРЄ можуть завадити Україні, якщо ми чітко і ясно пояснимо нашим партнерам по ПАРЄ суть цього закону. Я сподіваюся, що наша делегація буде достатньо кваліфікованою, щоб зробити це чітко і ясно.