Шукайте можливості. Вони є завжди. Історія вимушеної переселенки

Вона готує бутерброди і пише вірші. Допомагає дітям, військовим, переселенцям. Будує плани на майбутнє.

Підприємець Наталя Логозінська-Мінєєва - переселенка з Широкино. Втративши все в селищі, стертому з лиця землі постійними обстрілами, жінка знайшла в собі сили почати життя заново. У Маріуполі вона відкрила точку фаст-фуда і не має наміру зупинятися на досягнутому, розповідають Патріоти України.

«Коли 12 лютого був такий сильний обстріл, і ми в підвалі, і у двір 6 снарядів прилетіло, і при нас зруйнувалося все, що нажили і напрацювали, вибору не було. Ми виїхали сюди, до Маріуполя », - розповідає Наталя Логозінська-Мінєєва.

Бажання стати підприємцем, каже вона, виникло не відразу. Спочатку була невдала спроба попрацювати за кордоном. Два місяці важкої праці в Австрії закінчилися дуже важким поверненням. Потім були безуспішні півроку в центрі зайнятості. Для дипломованого фінансиста, а Наталя закінчила Львівський інститут банківської справи, роботи не знайшлося.

«Дуже цікавий момент був у центрі зайнятості. Я ж як ПП, директор підприємства з Широкино, так скажемо, а мені пропонують місце прибиральниці в "Сільпо". Я не проти працювати, але якщо є право вибору ... Загалом, не склалося знайти там роботу », - розповідає Наталя.

У Широкино у Наталії з чоловіком і двома синами був будинок, столярна та автомайстерні, і невеликий продуктовий магазин. Як організувати свою справу, вона знала. Через соціальні мережі знайшла гранти, взяла участь в конкурсі і отримала на розвиток бізнесу 18 тис. грн від Міжнародної організації з міграції (МОМ), успішно захистивши бізнес-проект.

«Чоловік мені говорить:" Як ми можемо відкритися, якщо немає ні копійки? " Якось буде, кажу. Дуже важко було з фінансовим планом. Але я впоралася », - говорить вона.

Після обстрілів від будинку, господарства і магазину залишилися тільки руїни. Рятувати вціліле довелося за допомогою військових. Про них Наталя досі згадує з вдячністю, і при першій-ліпшій можливості намагається їм допомагати.

«Цю шафу нам привезли військові з Широкино, з нашого магазинчика. Розбита, побита, але працює чудово. І морозилку, яка вціліла в нашому магазині. Бідні розбирали там всі завали. Ми в Сопине чекали, нас в Широкино ніхто не пустив. Години три-чотири чекали. Слава Богу, що так », - згадує переселенка.

Зараз Наталя займається фаст-фудом. Готує гарячі бутерброди і збирається розширювати свій бізнес. В її помаранчевий кіоск, найпомітніший з усіх павільйонів на околиці мікрорайону «Східний», заглядають і жителі, і працівники ринку, і військові. Наталя з гордістю говорить, що за її бутербродами приїжджають з центру мікрорайону, хоча місце, де вона працює, «жвавим» не назвеш.

«Я б не сказала, що жваве. Люди є скрізь. Якщо розвиватися і використовувати якісну продукцію, то вони будуть скрізь. У нас є такі клієнти, які приїжджають з площі. Кажуть, що у них такого немає, а у нас смачно, - каже Наталя. - Зараз чекаємо потепління. Люди будуть більше гуляти, заходити на каву і смакувати нашими бутербродами ».

Всім, особливо переселенцям, Наталя бажає бути більш активними. Шукати можливості в благодійних фондах, у друзів і знайомих, через соціальні мережі. Головне - не опускати руки і не втрачати надії. «Я для себе закрила шторку від негативу, і просто дивлюся вперед», - каже Наталя.