Суд проти публічного приниження за мовною ознакою

Правозахисник із Луганська Сергій Мельничук, автор книги «Моя боротьба за мову», він же – лауреат премії імені Олекси Гірника подав два позови до суду щодо діяльності на шкоду конституційному ладу великих діячів сучасності, панів А. Авакова і В. Авоськіна, які брутально ігнорують ст. 10 Конституції України з невикористання української мови як державної при здійсненні повноважень органів державної влади. Один із них, як відомо, є міністром внутрішніх справ України, інший – перший заступник керівника Національної поліції. З цих злісних порушників беруть соромний приклад і всі поліціянти. Реалізовуючи повноваження від імені держави, вони виють по-тамбовськи чи по-в’ятський, але тільки не розмовляють українською.

У позові до Окружного адміністративного суду м. Києва пан Мельничук пише, що маніпулюючи нормами закону України «Про засади державної мовної політики», ці особи порушують конституційне право громадян на всебічний розвиток і функціонування української мови в сферах суспільного життя на всій території України, передбачене ч. 2 ст. 10 Конституції України. Вони своєю протиправною діяльністю створюють привілеї за мовною ознакою для однієї із національних меншин України, яких, відповідно до Всеукраїнського перепису населення України від 2001 року, на території України мешкає більше ніж 130 національностей.

Подібне призводить до розпалювання міжнаціональної ворожнечі та міжнаціональних конфліктів за мовною ознакою і створює реальну загрозу територіальній цілісності України та її недоторканості. Подібні зловживання посадовими повноваженнями окремими представниками органів державної влади та їх об’єднання у стійкі ієрархічні структури, діяльність яких спрямована на створення привілеїв для російської національної меншини, стали однією із основних причин анексії Криму та окупації окремих районів Донецької і Луганської областей.

Більше того, захищаючись у суді, відповідачі по даній справі намагаються переконати суд у нікчемності рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року, яким вирішено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади, насамперед.

І це, підкреслю, тоді, коли їм добре відомо, що «рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим».

Правозахисник Сергій Мельничук

Іншими словами, ці діячі плюють на Конституцію, на Конституційний суд, на всю правову базу, яка з такими труднощами формується у нас десятиліттями, долаючи неймовірні перепони і скрути московітства, їхньої «п’ятої агресивної колони», цим особам давай «пАруководіть пА-рускі».

Невже наймудріші? Невже в державі немає українців, здатних очолити ці напрямки діяльності? Де ж цей, так званий, гарант дотримання Конституції?

Застосування названими особами виключного використання в своїй функціональній діяльності мови агресора, вважає С. Мельничук, є ПРИНИЖЕННЯМ ЙОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ ГОРДОСТІ. А значить і моєї, мільйонів і мільйонів українців над якими старшують Авакови-Аброськіни.

Це є не що інше, підкреслює Сергій Мельничук, як цілеспрямоване знищення української мови, як однієї із основних ознак національної ідентичності титульної нації України. Витиснення української мови з території України у виконанні А. Авакова та В. Аброськіна здійснюється російською мовою, насильницьке нав’язування якої народу України здійснювалося злочинними методами протягом тривалого часу. Якщо озирнутися назад, у XX століття, на методи «історичного складання» російськомовного населення в Україні, нагадує позивач, ми побачимо голодомори і репресії, якими радянська влада очищала Україну від українців і масово заселяла іншими етносами, формуючи таким чином російськомовне населення України.

Статтею 2 Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» таке «історичне складання» кваліфікується як геноцид. Сьогодні цей геноцид продовжується війною на Донбасі та колаборантами в органах державної влади України, які допомагають московським шовіністам здобути Україну без українців.

Думається, що справа всіх українців, підтримати цей позов, організувати громадський супровід його публічного розгляду. У пресі, Інтернет виданнях, у соціальних мережах насамперед.