Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Сьогодні у Львівському слідчому ізоляторі утримують ув’язненими 795 осіб. Тут чекають на вирок суду і відбувають покарання чоловіки, жінки, неповнолітні і навіть «довічники», передають Патріоти України з посиланням на Дивись.info.
Територія СІЗО охоплює площу у 4 гектари. Його будівлі стоять ще з 18 століття і сьогодні упритул підходять до стіни житлового будинку. Аби слідкувати за порядком, на даху слідчого ізолятора розмістили шість веж для спостереження. Серед інших засобів безпеки: колючий дріт, собаки у клітках, багаторівнева пропускна система та охорона.
— У нас бували різні випадки спроб втечі, — розповідає Олег Щербатий, працівник СІЗО. — Одного разу, коли привезли підозрюваних, вони перевдяглися і спробували втекти ще тоді, коли їх переводили з машини поліції до стін СІЗО.
Фотографувати нижню частину території і вежі тут не дозволяють. Кажуть, що зловмисники можуть цим скористатися. Натомість, радо показують приміщення, якими пишаються: лікарню, кімнату матері й дитини, місце, де ув’язнені можуть користуватися Інтернетом, спортзал. Про візит журналістів і перевіряючих у СІЗО добре знали — анонсували його заздалегідь, а отже, мали час підготуватися. Чи зробили вони це — стверджувати не беремося, але на прохання відкрити камери, які не були у планах, співробітники реагували не дуже радо. Як виявилося, не дарма…
Затхлий запах, поодинокі джерела світла і холод — так зустрічає кожного ув’язненого СІЗО. І це тільки коридори. У кімнатах до всього додається ще сирість та сморід туалету.
У камері №125, яку відкрили на чисельні прохання журналістів, наразі ув’язнені 17 осіб, хоча розрахована вона на 19. Чоловіки сплять на ліжках, що розташовані упритул один до одного у два яруси.
У кожного ув’язненого тут своя історія, але скарги одні й ті самі. Говорити ж про них вголос погоджуються далеко не всі. Дехто — відвертається, аби рідні чи знайомі не бачили обличчя, дехто просто вважає, що від скарг нічого не зміниться.
Говорити ж погоджується Данило Бойко. Він тут найбалакучіший. У розмові дізнаємося, що сидить у СІЗО за замах на крадіжку, однак провину свою не визнає. Власне, це притаманно чи не кожному у цих стінах, з ким вдалося поспілкуватися.
На фоні ж у цей час інші ув’язнені схвально кивають головами і підтакують. Погоджуються і з тим, що гризуни у камері, і таргани, і клопи. Останні, кажуть, дошкуляють найбільше і боротися з ними нічим не виходить — паразити звикли до засобів дезінфекції.
— У держави на нас не вистачає грошей. Сьогоднішня пенітенціарна система — це розплідник туберкульозу, СПИДу, сифілісу і всього іншого! — провадить далі 36-річний Данило Бойко.
Чоловік переконаний, що такі умови виховують тільки рецидивістів і цим українська держава займається вже 25 років.
— Замість того, щоби з мене робили цивілізовану людину, яка повернеться до суспільства, мене перетворюють на тварину, яка думає, як би помститися людям, які мене сюди загратували!
Чи не найбільше обурення в ув’язнених викликає нестача місця: стіл, за яким їдять, знаходиться в метрі від туалету, який не зачиняється та й жодної перегородки там немає. Деякі ліжка заходяться до нього майже впритул.
— У нас тут і сральня, і спальня, і вітальня, вибачте на слові! Хоч би перегородку якусь поставили, ми ж теж люди… — додає Данило.
У холоді, але з книжками і зошитами займаються на уроці неповнолітні ув’язнені. Їх у СІЗО дев’ятеро. На вигляд хлопцям не менше 16 років. Говорити з журналістами діти не погоджуються: ховають обличчя у руки, закриваються капюшонами. Соромляться.
Лише один стиха відповідає, що всього, в принципі, тут, у СІЗО, вистачає. Говорить короткими словами, здебільшого «так» чи «ні» або ж просто киває. Серед скарг хіба що те, що холодно.
І справді, температура у СІЗО така, що виникає бажання вдягнути, окрім куртки, ще й рукавиці.
Камера неповнолітніх, на відміну від вище згаданої 125-ї, виглядає більш доглянутою і просторою. Тут усього чотири ліжка, кожне застелене випраною білою білизною. Для справляння нужди — унітаз, але без води.
— Просто зараз перекрили всюди воду, — квапливо пояснює Олег Щербатий. — Ремонтні роботи, від нас не залежить.
Під ліжками ув’язнених — пляшки з водою.
Дихати тут важко, хоча і простору достатньо. Виявляється, у камері не відчиняються вікна, відтак ковток свіжого повітря сюди давно не потрапляв. Отримати його хлопці можуть хіба що на прогулянці у спеціально облаштованому дворику.
Камера, у якій утримується Іван Шерстюк, також була запланована у рамках візиту. У ній сидить четверо осіб: усі охайні, ввічливі. На столі — посуд, чай, їжа. На питання звідки це, кажуть, що принесли родичі.
— Ми їмо і те, що тут дають на кухні, але все ж краще те, що передають з дому, — зізнається ув’язнений.
Іван Шерстюк корінний львів’янин, утім своє житло на Сихові востаннє бачив п’ять років тому. Змінив його на ліжко-місце у слідчому ізоляторі. За цей час чоловік змінив близько 20 камер і каже, що найбільше людей було в одній — десятеро. В інших ситуація була кращою
Подібна до цієї камери і жіноча, яку також охорона відкриває нам без вагань. Сидять у ній чотири жінки, які зараз більше схожі на піонерів: встали ніби за командою, відповідають коротко, чітко, нічого зайвого.
Умови влаштовують, їжа — також, на персонал скарг немає.
— Нормально нам тут, бувало і гірше, — стиха додає одна з жінок сиплим голосом.
На столі збоку клацає електрочайник. Майже як удома, тільки двері за нами причиняють гучно, закривають на кілька замків, а на вході стає охоронець у камуфляжі.
19 січня за новим церковним календарем (1 лютого за старим стилем) віряни України згадують преподобного Макарія Великого, відомого автора безлічі духовних бесід і молитов. У народному календарі - Макарів день. . Цей угодник Божий народився в Єгипті, ...
Гарною новиною є той факт, що російські агенти отримують підозри. Проте важливо не зупинятися на досягнутому та звернути увагу на Верховну Раду, адже там подібних колаборантів дуже багато. Таку думку висловив підполковник ЗСУ, заступник командира 3 ОШБ...
