"Те, що ми вчора бачили в Росії - це початок "арабської весни", якої так боїться Путін", - Портников

"Стало очевидним, що неминучий демонтаж соціальної держави, якою Росія залишалася навіть після краху соціалізму, дратує більшість росіян. Про це свідчать і результати соціологічних опитувань щодо пенсійної реформи, і розгін протесту, і результати путінської «Єдиної Росії» на місцевих виборах", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Для українців може здатися дивним – ну як же це? Росіяни в більшості своїй підтримали окупацію Криму і Донбасу, війну проти нашої країни, злочини путінського режиму в Сирії – а тут так обурилися!

Але так воно і є. Більшість росіян – люди імперського мислення. Точно так вони поводили себе і в радянські часи. Коли СРСР ліз в Угорщину, Чехословаччину, Афганістан, практично ніхто не протестував. Але як тільки переставали годувати – відразу ж наростало обурення, яке, в підсумку і знищило Радянський Союз. І його лідери, до речі, прекрасно знали, що їхні співгромадяни думають виключно шлунком. Напередодні відставки Хрущова і напередодні серпневого путчу 1991 року організовували відсутність продуктів, перш за все хліба в Москві – щоб росіяни потім раділи змінам. Та що там говорити, якщо навіть Лютнева революція 1917 року почалася саме в черзі за хлібом в Петрограді!

Ключі до стабільності Росії – не в Криму і не на Донбасі. Вони в булочній. Але з кожним днем у Путіна і його подільників все менше можливостей цю булочну утримувати. І дороги назад вже немає, більше того – погіршення відносин із Заходом тільки прискорить зубожіння росіян, тільки посилить протест. І ніякі війни Путіну вже не допоможуть. Росіянам плювати на війни, коли їх не годують. У 1941 році вчорашні вірнопіддані сталінці били партійних чиновників, які евакуювалися з Москви. При тому, що влада все ще міцно була в руках більшовиків, а війна тривала.

Тому російський президент стоїть перед непростим вибором. Він може відмовитися навіть від імітаційної демократії і встановити класичну диктатуру. Без будь-яких виборів, вільного інтернету і альтернатив. Силовики повинні стати головним елементом такої влади, повинні бути готові залити Росію кров'ю і гарантувати безпеку і збагачення вузького кола путінських посіпак. Так, в такому випадку протест стане тотальним, але, цілком можливо, що самому Путіну вдасться досидіти на своєму троні до закінчення мандата – тобто до фізичної смерті. А те, що трапиться потім, правителя не повинно сильно хвилювати – потоп так потоп.

Якщо все залишити як є, крах режиму трапиться швидше, вже за життя Путіна. І йому доведеться відповідати за всі наслідки свого правління. Тому що те, що ми вчора бачили в Росії – це не початок Майдану, ні. Це початок «арабської весни», якої так боїться Путін.

Є і третій варіант, найкращий – капітуляція перед Заходом в обмін на допомогу. Так, доведеться забути про амбіції, забратися з України, Грузії, Молдови та Сирії, зайнятися власною країною. Зате все піддані будуть нагодовані і не будуть бешкетувати. Але Путін ніколи на це не піде – комплекси не дозволять. І він буде до кінця вірити, що силовики врятують його від безглуздого і нещадного російського бунту. Силовики, а не Трамп.

Якщо Путін вибере диктатуру, на нас чекають нові військові провокації, спроби дестабілізації України, постійне протистояння агресору.

Якщо Путін вибере збереження чинної ситуації, на нас чекають потоки біженців, нестабільність на кордонах з Росією та інші принади сусідства з «хворою людиною Євразії».

Якщо Путін вибере капітуляцію, на нас очікує зменшення інтересу Заходу до нашої країни – знову заговорять про європейську інтеграцію Росії і про те, яку роль відвести Україні, щоб цій європейській інтеграції не перешкодити – хіба можна упустити такий чудовий шанс?