Трамп змішав карти: "Угода з Іраном може вплинути на "Північний потік", - Портников

Коли міністр економіки Німеччини в новому уряді Ангели Меркель Петер Альтмайер планував свої візити до Києва і Москви, здавалося цілком природним, що головною темою переговорів стане будівництво "Північного потоку-2". Після заяви Ангели Меркель про те, що це будівництво має бути ув'язано з збереженням українського транзиту міністру необхідно було переконати співрозмовників у Києві, що Берлін не піде на продовження проекту без виконання Москвою цієї вимоги, а співрозмовників в Москві - що "Північний потік-2" навряд чи може бути добудований без гарантій для української ГТС.

Завдання не дуже просте, але з ним насправді можна впоратися - з урахуванням того, що Росія не раз відмовлялася від власних обіцянок. І ніщо не заважало московським співрозмовникам Альтмайера його просто обдурити.

Однак відмова американського президента Дональда Трампа змішала всі карти в партії німецького міністра. І тепер буде цікаво простежити за тим, чим завершаться обидва візити - до Києва і до Москви.

Результати переговорів в українській столиці цілком передбачувані. Альтмайер буде говорити про необхідність продовження реформ, завіряти в підтримці Німеччини та Європейського Союзу, стверджувати, що будівництво "Північного потоку-2" ніяк не відіб'ється на українській ГТС і що Берлін буде наполягати на гарантіях для Києва під час московських зустрічей міністра економіки. А ось результати московських зустрічей не передбачить, мабуть, ніхто.

Тому що сьогодні європейці потребують російської підтримки. Для них важливо, щоб Росія залишалася прихильницею угоди з Іраном. І щоб Кремль умовив Тегеран з цієї угоди не виходити. Тому що відмова США від участі в домовленостях - це ще не остаточний крах угоди. А ось відмова Ірану повністю поховає результати багаторічних переговорів, які в європейських столицях вважаються одним з головних досягнень дипломатії останніх десятиріч. І тут питання навіть не в тому, наскільки є виправданою така оцінка. А в тому, що вона є присутньою.

Тому Альтмайеру не так просто буде ставити умови своїм російським співрозмовникам, як кілька тижнів тому. Та й чи захоче він ставити умови - це ще дуже велике питання. Адже Росія, відносини з якою зіпсовані через проблеми, що не здаються багатьом європейцям критично важливими для безпеки континенту, стає союзником на стратегічно важливому напрямку.

І тут виникає питання - дуже просте. Чи не стане будівництво "Північного потоку-2" платою за "іранську лояльність" Росії?