Три можливих сценарії: Що буде з ОРДЛО найближчим часом?

На зламі років ошелешили три пророцтва з перспектив ОРДЛО. Мільярдер-космополіт В. Пінчук пропонує стрімку капітуляцію, Н. Савченко кличе у тупик, а Г. Тука чекає подарунку від росіян. Обгортки різні, начинка спільна – неїстівна. Так пише політик Борис Беспалий, повідомляють Патріоти України з посиланням на uainfo, цитуючи далі:

Санта-Клаус для Трампа, Дід Мороз для Путіна

29 грудня, під Новий 2017-й, В. Пінчук розродився у американському виданні The Wall Street Journal статтею з промовистою назвою «Україна повинна піти на болісні компроміси заради миру з Росією».

Вибір видання, вибір часу (за три тижні до інаугурації), зрештою, пряма апеляція у тексті, безпомилково вказують головного адресата – новообраного американського президента.

Відповідне й наповнення: улесливий трубний магнат суголосний з виборчою риторикою Д. Трампа. Втім, що це співпаде з практичним курсом нового американського лідера вельми сумнівно . Поживемо-побачимо, а поки перейдемо до адресата номер два.

The Wall Street Journal відомий всесвітньо, та щоб Кремль бува не прогавив, автор виніс «Russia» у заголовок: порадіють, гляди й трубну квоту збільшать. А радіти агресору є з чого: «компроміси» від Пінчука – злива на його млин.

Перший «компроміс»: «Україні слід розглянути питання про тимчасову відмову від членства в Європейському Союзі, від цієї заявленої цілі на найближче майбутнє.».

Сибірський хан Кучум у ЄС не збирався, одначе Іван Грозний з Єрмаком його повоювали. Не збирались у ЄС ні Шаміль, ні емір Бухарський, ні чукчі з евенками. Та усіх їх Росія загарбала.

Послухати Пінчука, то підтримку Заходу послабимо, а російський тиск пропорційно посилиться. Може краще Пінчуку припинити бізнес з Росією, ніж Україні євроінтеграцію?

Другий «компроміс»: «нам, можливо, доведеться відмовитися від цієї істини, і погодитися на місцеві вибори» в ОРДЛО. Хоч і сам визнає, що «такий компроміс може означати те, що Україна підведе своїх жителів на сході».

Про це сказано-переказано стільки, що розлого повторюватись зайве.

Підписавши Мінську угоду, Україна вже погодилась на такі вибори. Інша справа, що в умовах окупації провести їх не реальніше, як у Мінську 1942-го. Не в ті вуха трубить пан Пінчук.

Та заборгувала й українська сторона. Зрозуміло, чого адекватний закон для цих виборів, передбачений п.9 Мінської угоди, погодити із сепаратистами неможливо. Однак, не зрозуміло чого українська сторона не оприлюднює свій проект закону?

Третій «компроміс» калька з першого: «давайте визнаємо, що Україна не вступить у НАТО в коротко- або середньостроковій перспективі.». І знову сам себе спростовує: «Пропозиція не на столі.».

На жаль, дійсно не на столі, що, як бачимо, агресію не припиняє. От якби керівництво НАТО спромоглося вимовити, що у відповідь на просування «Русского мира» на Захід НАТО розшириться на Схід, то кращого аргументу для звільнення ОРДЛО не віднайти .

Скільки віків від переяславської зради має ще минути, щоб ми остаточно усвідомили: світ зі Сходу, то багаття для метелика, світло - в протилежному кінці тунелю. Так, Сонце підіймається зі Сходу, але ж рухається на Захід! Наче дороговказ.

Тупик надії

Хитромудрий В. Пінчук за мудровану капітуляцію, а героїчна Н. Савченко - за «рішучі переговори». З главарями ДНР / ЛНР.
Ця дипломатично-державницька ініціатива така курйозна, що обмежимось констатацією: переговори Порошенка із Захарченком / Плотніковим це те саме, що переговори Путіна із самою Савченко.

Тука думкою багатіє

Якщо В. Пінчук проектує виліт у трубу, а Н. Савченко - переговорну тягомотину під стукіт граду, то Г. Тука випромінює оптимізм: «Росія поверне Донбас в 2017, максимум, у 2018 році» .

Оптимізм його, чи то особистий чи то урядовий, є хронічним наче пости Авакова. Та приємного багато не буває, чом і не порадіти як є підстави?

На жаль, підстави для оптимізму заступника міністра зворотні до реалій: «Переконаний у тому, що вони повернуть ДНР і ЛНР.». Милостиво повернуть, під тиском власних економічних проблем.

Коли б через це Росія звільняла загарбане, то мала б кордоном Садове кільце. Натомість, уся її історія - захват прилеглих територій. Вони ж ладні останню сорочку зідрати з підданих за перевал на Гіндукуші.

І хто сказав, що захопивши ОРДЛО Росія перетворить їх на Рур або Кремнієву долину? Чи, навіть, поверне індустріальний совок?
Радше, додасться ще одна пустош. Мінімально необхідна їм інфраструктура - прикордонна варта. Мінімально необхідні витрати - її утримання.

Що ж до санкцій, то у гіршому випадку переморгають, у кращому – позбудуться. І ще до відома пана урядовця: росіянам непереливки, та А. Ейнштейн доказав, що усе на світі відносне. Від початку їхньої агресії, рубль зміцнів відносно гривні більш як у половину.

Рожевий оптимізм заст. міністра не кращий за капітулянтство В. Пінчука та ілюзії Н. Савченко: сподіватись, що росіяни самі деокупують ОРДЛО! Ще й «Безумовно, на умовах Мінського процесу»! Вже й президент соромиться таке казати.

Я також переконаний, що Україна поверне усі окуповані території. У подальшій перспективі це неминуче внаслідок чергової (сподіваюсь останньої) смути в Російській імперії.

У ближчій – реальні шанси у синергії спротиву українців (є і зростає) і фактичному чи задекларованому просуванню НАТО на Схід (поки не проглядає).

А три розглянуті сценарії, це погіршення або консервування ситуації. До половини наступного року, коли усі перевтомляться, і Росія «вимушена буде надати дружню допомогу братерським народам ДНР і ЛНР» після мундіалю-2018.

Доки згубні ініціативи гуляють інформаційним полем, гарант відмовчується. А мовчанка - ознака згоди. З ким: колегою по бізнесу, чи з колегами по участі у владі?".