У нього лишилась маленька донечка: Мережу зворушила історія загиблого на Донбасі бійця АТО

19 травня в селі Литвинів Підгаєцького району попрощалися із 33-річним Іваном Курашем, який загинув на Донбасі в зоні проведення операції Об'єднаних сил (ООС), повідомляють Патріоти України з посиланням на «Нову тернопільську газету». Наш земляк був старшим стрільцем 14-ої окремої механізованої бригади, ніс службу за контрактом. Загинув 15 травня о 22.25 внаслідок обстрілу наглядового поста поблизу села Катеринівка Попаснянського району Луганської області.

Народився Іван Кураш 26 червня 1985 року в Литвинові, закінчив Підгаєцьке професійно-технічне училище, працював різноробочим, їздив на заробітки за кордон. У нього залишилася 12-річна донька Вікторія, з дружиною був розлучений. У березні цього року помер його батько, мати відійшла у засвіти давно. Кілька років тому трагедія спіткала його рідного брата — рятував двох дітей на ставку і сам потонув. Йому було лише 25. Іван Кураш — перший герой з Підгаєччини, який загинув на фронті, захищаючи рідну країну.

«Бог оберігав Підгаєччину від бойових втрат, але вночі 15 травня під час виконання бойового завдання від кулі снайпера загинув військовий, наш земляк з села Литвинів Кураш Іван. Куля потрапила йому в ліву легеню, боєць помер в шпиталі м. Гірське. Вічна пам’ять Герою. Смерть ворогам!» — написав у Фейсбуці його товариш Юрій Пухайло.

Нелегким було життя Івана — зростав без матері, не склалося особисте життя, з дружиною розлучився, коли донечці було чотири роки. Як міг, так долав безпросвітність, безгрошів’я… Єдина його радість — донечка, душі в ній не чув. Серед його особистих речей, які привезли разом із домовиною, було фото донечки. Мабуть, у важкі хвилини це фото було розрадою, додавало віри і сили до життя, — каже односельчанка загиблого героя. Оскільки рідних в Івана майже не було, то спілкувався він із зони ООС з односельцями, які теж пройшли пекло війни. Часто телефонував до нього голова ГО «Спілки учасників АТО та волонтерів Підгаєччини» Юрій Черевка.

«Івана призвали на службу під час четвертої хвилі мобілізації, а торік у грудні він підписав контракт і пішов воювати на Донбас, — розповідає пан Юрій. — Контракт мав закінчитися через місяць, саме на його день народження… На жаль, Іван не дожив… Ми з ним познайомилися під час несення служби. Потім я пішов працювати у районний військкомат, тож згодом призивав Івана. Цьогоріч на Великдень ми передавали від громадської організації нашим захисникам передачі, спілкувалися по телефону і з Іваном. Він був щирий, відвертий, добрий. Пригадую, якось розповідав мені, що під час навчань загубив військовий рюкзак, хвилювався, як дитина. Нині на Донбасі 78 військових з Підгаєччини. Іван — перший «двохсотий»… Ми вже ховали наших героїв, але вони померли не в бою — один в ДТП, інші від недуги. Домовину з тілом Івана на колінах зустрічали мешканці нашого району. На похорон прийшли багато односельців, учасники АТО з усієї області, приїжджали його побратими. Грав військовий оркестр, віддавав шану почесний караул. За фактом смерті Івана розпочате кримінальне провадження, будуть з’ясовані усі обставини трагедії. Наразі відомо, що причина смерті — кульове поранення в ліву легеню, встановлюють калібр, скоріш за все його застрелив снайпер. Іван мужньо ніс службу і поклав своє життя за Батьківщину.