"Чим український офіціозний "патріот" відрізняється від російського?" - пише у своєму Facebook політолог Петро Олещук, передають Патріоти України, і продовжує:
Російський боїться "зовнішнього управління" з Вашингтона. А наш вірить, що він живе під цим управлінням.
Російський пишається вигаданими фантастичними перемогами. Наш пишається реальними поразками, перейменовуючи їх на перемоги.
Російський вірить, що Росія – "живе крутіше Заходу". Наш, що він живе "на Заході".
Російський патріот знайє, що "їх не було у Криму, але у Криму вони всіх перемогли, їх немає на Донбасі, але й там вони всіх переможуть".
Український знає, що Україна воює з Росією, але називати це війною не можна. Український вірить у "план Анаконда".
Російський – у "план Даллеса". Російського патріота найбільше цікавлять новини з України. Українського – з Росії. А знаєте чому? Бо наш офіціоз має ті ж корені, що і російський. Правда, є відмінність. Вагома. На відміну від Росії в нас є неможливе для них неофіційне джерело патріотизму.
Той самий зневажений офіціозом порив, який породив неймовірний для них волонтерський і добровольчий рух. І якого найбільше бояться всі "пострадянські еліти", бо не розуміють його й не можуть контролювати.
У суспільстві прийнято хвалитися своїм перфекціонізмом, вважаючи його ознакою високої якості праці та відповідальності, передають Патріоти України. Проте психотерапевти все частіше називають патологічний перфекціонізм не чеснотою, а небезпечною пасткою...
Зміст . 1.Весна 2025: "Ви маєте погодитися" . 2.Кого змінювали, коли результат не змінювався . 3.Осінь 2025-го: "28 пунктів" і "90 відсотків" готовності . 4.Абу-Дабі і Женева: найбільші зрушення – і їхня межа . 5.Іранська пауза: про Україну забули...