Українська мрія: практичний посібник для кожного

Чим же відрізняється американська мрія від української? Мрія - чарівне слово! Скільки краси, сподівань може воно вмістити! Та у кожної людини мрія своя - найзаповітніша. Скільки людей стільки і мрій. Є релігійні мрії, і навіть державоутворюючі, саме про такі мрії хочу вам запропонувати свої роздуми.

Як укра мене в першу чергу цікавить своя Батьківщіна, вона гарна, але зовсім молодесенька, і старшою "сестрою-прикладом" її буде країна, яка теж має свою мрію та змогла багато чого зробити для своїх громадян, яку поважають, та побоюються - США.

Американська мрія дуже відверта та зрозуміла - її коріння йде углиб століть та міцно тримається за сполучене королівство Великобританію, з усіма недоліками та перевагами. З чого ж саме формується державна мрія? Як великий будинок будують з маленьких цеглинок, так велика державна, національна мрія формується з маленьких мрій кожної окремої людини. Але зв'язувачем є релігія (у всіх її проявах, навіть атеїзм є своєрідною релігією) і чим міцніший цемент, тим довше буде стояти цей дім.

Чому я взяв як приклад США? Тому що ми дуже схожі - чим? Дивіться самі - жили собі люди англійці, спочатку вони були язичники, прийшло нерозділене християнство, принесло антропоцентричні ідеї та дуже високу планку соціальних норм існування. Пройшли віки, міжцерковні суперечки принесли край спокою, церква ділиться на захід та схід, католицтво, яке обіцяло боротьбу зі зловживаннями церковної влади на місцях, обертається проти людей, та щоб утриматись, починає демонізувати людину у всіх її проявах.

Ще йдуть роки, приходить реформація, люди знов сподіваються, бо гаслами були - єдність Бога та людини понад усе, натомість отримали море крови і Європу поглинув сум. Страшний сум. І люди, не витримуючи, почали тікати у нові землі, тікали усі поспіль, - реформатори, сподіваючись знайти Царство Боже; католики, сподіваючись знайти мир та тишу; злочинці усіх видив, сподіваючись уникнути покарання.

Але приїхавши до Америки, люди стали перед страшним вибором - чи загинути самим, чи розчистивши собі дорогу, у будь-яку ціну будувати державу, шляху назад вже не було. Обрано було друге, слід зазначити, що державотворення було дуже болючим.

Багато хто помер, дошколяння сумніву, постійні невдачі, міжконфесійні та міжнаціональні чвари супроводжували американців, до тих пір, доки не настало усвідомлення, що треба позбуватися тягарів, відкинувши усе, окрім бажання дати своїм сім'ям гарне життя. Був обраний вектор руху - на щастя!

Національність стала єдиною для всіх, а допоміжною мотивацією стала мрія, вона зігрівала, та на якийсь час замінила навіть віру. Зараз же бачимо, звісно, не рай, але американці можуть багато у чому пишатися своєю країною.

Чому так багато про них? Бо хотів стисло, але вичерпано назвати ключові моменти.

А тепер про Неньку, смішно але як під копірку, історію власної країни мабуть і самі знаєте непогано. Почну вже від незалежності, багаторічну неволю України можна порівняти з маленькою дівчинкою, яка живе з мачухою, і та мстить їй за те, що малеча більш родовита; дівчинка підросла та схотіла сама вибирати як їй жити, але замість спадку вона отримала лише борги, на додачу мачуха заприсяглася помститися, і як цій дівчинці далі жити? В неї є лише одна спроба бути вільною.

Так, співвітчизники, нам теж як і американцем треба мрія, але обгрунтована та розвиваюча, багато хто з нас виховувався ще за радянськіх часів, які окрім суцільної зневаги до людини нічого не дали, розсваривши народи, перемішавши їх у єдиний казан.

Подальший розвиток нашої країни можимо робити тільки ми самі, не на базі голослівних промов та обіцянок влади, а на тій самій мрії.

Територіальна свідомість - хто українець? Це той, хто живе в цій країні, поважає її, бажає їй процвітання і готовий за неї віддати життя. А якщо ні - "чемоданвокзалростов" (з конфіскацією, звісно). Бо зациклювання на етнопоходженні - це шлях у глухий кут, звідки винесуть тільки вперед ногами. Татарин, турок, єврей, росіянин - любиш Україну та ділом здатен це довести? Ти українець. Розмовляєш англійською, російською, киргизською, китайською? Любиш Україну? Значить і ця твоя мова - теж українська. Православний, грекокатолик, іудей, мусульманин? Любиш Україну? Вір у неї! І ти брат кожному з нас.

Ось та модель, яка врятує та зробить квітучим наше майбутнє, заради наших сімей, нащадків та нас самих. Кожна мрія може здійснитись, але і попрацювати треба. А головне - пошана до нової України, вона зовсім юна, і вимагати від неї багато не можна, її треба навчити і це маємо зробити у єдності саме ми! Єднаймося, браття, ми ж українці.

Щиро ваш, о. Лука Радванський.