Унікальний край: Закарпатці підгодовують на власних городах предків динозаврів

Про нового домашнього улюбленця розповіла газеті «Неділя Закарпатські новини» наша постійна читачка з Перечина, повідомляють Патріоти України.

Господиня унікальної німецької вівчарки Бархана, що любить їсти сирі овочі та фрукти, знаходить гриби та обливається зі шланга водою, про яку ми вже писали, надіслала нам фото нових «квартирантів». У неї під розлогою квіткою гортензії поселилася ящірка Оля.

«1 квітня Бархан голосно безперестанку лаяв. Десь півдня не замовкав. Я вийшла на подвір’я подивитися, що трапилось. Собака сидів біля шифера і нервував. Я відняла шифер і звідти одразу ж вибігла маленька мила ящірка. Вівчарка схопила її зубами. Бархан же давно чатував на непроханого гостя. Я закричала: «Фу! Не можна! Виплюнь!» І він послухав. Відпустив тваринку. Ящірка побігла і заховалася. Із того часу собака її не чіпав. Вона й зараз живе в нас удома, облюбувала собі квітку. Саме вона і стала її домом. Я назвала нову улюбленицю Олею. За чотири місяці дуже звикла до неї», – розповіла закарпатка.

За словами Олени, ящірка часто вигрівається на сонці, не боїться людей. Можна помітити, як вона полює на комах і смачно ними ласує.

Подібна історія трапилася і в Хусті. Знайшла ящірку там також вівчарка.

Про неї повідомила дівчинка Іванка.

У неї вже другий рік під кущем хвої живе пара ящірок.

«Ще торік весною я помітила, як моя собака Торка щось пильно видивляється. Вона причаїлась, аж лягла. А невдовзі, наче білочка, кинулася вперед і щось піймала. Я зрозуміла, що якусь крихітну тваринку. Перше, що подумала – мишу. Але ні. У неї в зубах була ящірка, – розповіла хустянка. – Мені захотілося її врятувати. Я закричала: «Відпусти її! Негайно виплюнь!» Собака завмерла. А ящірка вже без хвоста почала втікати. Торка дуже розумна і одразу зрозуміла, що зелену гостю чіпати не можна. Із того часу невеликий прудкий плазун оселився біля альтанки під кущем. Він часто на камені приймав сонячні ванни. Ящірка була досить лякливою і ховалася від нас. Але поступово звикла. В Інтернеті я знайшла багато інформації про цих лускатих і зрозуміла, що то був самець, бо його шкіра була досить темною. Назвала його Аполлоном. Бабуся почала його підгодовувати – ловила мух і кидала йому в зелену «хатку». Пригощання ящірка приймала спочатку з острахом, підходячи обережно, а згодом звикла до щоденної трапези. А цієї весни в нашого Аполлона з’явилася подруга. Я назвала її Афіною. У неї набагато світліше забарвлення, ніж у самця, і ще вона мала великий живіт. Згодом вона, напевно, відклала яйця, бо стала стрункішою. Часто вона поруч із Аполлоном, поклавши на нього голову, безтурботно відпочиває. А бабуся тепер ловить мух уже для двох ящірок».

Іванка часто фотографує своїх улюбленців і якось навіть виставила знімки в Інтернеті. Їй смішно пригадувати, що писали в коментарях закарпатці.

Хтось звинувачував дівчинку, що вона утримує вдома ящірок силою, хтось, що розмножує плазунів, а хтось просто захоплювався тим, що вона дбає про братів наших менших.

Цікаво, що сучасні родичі динозаврів можуть не тільки пересуватися на своїх чотирьох лапах, а й ходити на двох! Крім того, ящірки, як переконують вчені, бачать світ в помаранчевих тонах. А ще вони відрізняються підвищеною цікавістю і… люблять музику. Кмітливістю перевершують багатьох плазунів, здатні вчитися на власних помилках і швидко пристосовуються до нових умов, їх досить легко приручити.