Відомий український поет, музикант та художник крутив роман із двома сестрами

16 вересня 1967 році у Києві помер український поет, музикант та художник Павло Тичина. Йому було 76 років. Він був ніжним, дуже вразливим романтиком із жіночним обличчям. Любив жартома удавати дурника і по-хлоп'ячому сміявся, згадували знайомі. Патріоти України пропонують найцікавіші факти із життя письменника.

Він народився у багатодітній родині сільського дячка та вчительки, був 7 дитиною. У 9 років став співаком архієрейського хору при Троїцькому монастирі у Чернігові, навчався у духовному училищі. Через музичні здібності, регент хору взяв його помічником. Тоді поет навчав нотній грамоті видатного хорового диригента Григорія Верьовку. Тичина завжди вважав себе музикантом. Таку ж шукав дружину. Говорив, що ніколи не полюбить жінку, яка не має слуху.

Згодом Павло серйозно зайнявся малюванням, став вхожий у коло місцевої інтелігенції. Там познайомився з Михайлом Коцюбинським і отримав запрошення на його "суботи", де продемонстрував талант поета.

Одним із найвідоміших віршів є "О панно Інно". Ця робота про перше кохання Тичини. Його обраницею була донька письменника Івана Коновала Поліна. Однак, після короткого роману, дівчина покинула його. Натомість у Тичину закохалася її молодша сестра Інна, яку він лагідно називав Нюся. Передчасна смерть дівчини стала великим потрясінням для Павла. Він писав:"Померла Нюся. От тепер уже для мене Поля зовсім не існує. У Нюсі я довго ще любив Полю".

Тоді поет вважав, що на цьому його кохання закінчилося і хотів піти в монастир. Але познайомився із Лідою Папарук, донькою хазяйки квартири, яку винаймав. Їхні стосунки були палкими та ніжними. Проте одружилися лише через 17 років спілкування. Разом прожили майже півстоліття. Жінка стала менеджером поета, слідкувала за його репутацією, знищувала усі записи, які могли негативно вплинути на ім'я чоловіка.

Павло Григорович знав більше 20 мов, здійснив багато перекладів, був міністром освіти та депутатом УРСР. А ще літературознавці називають його найбільш еротичним українським поетом. Сам Тичина вважав себе Дон Жуаном.

У щоденнику він писав: "У мене єсть донжуанізм. Характерно: за винятком моєї Весни, яка могла, здавалось, зрозуміти свого Павлуся, жодна жінка не підносила мене на височінь, а навпаки, я їх із землі підводив".